ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2016 року Справа № 5023/284/11 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуДослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВнапостанову від 15.06.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№5023/284/11 господарського суду Харківської областіза позовомДослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВдоПідприємства Дергачівської виправної колонії №109простягнення 128932,89 грн.за скаргою Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВна бездіяльність ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та Державної казначейської служби України,
За участю представників сторін:
Від позивача - не з'явились,
Від відповідача - не з'явились,
ВДВС- не з'явились,
ДКС - не з'явились,
Про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИЛА:
Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність державної казначейської служби України та ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та зобов'язання нарахувати компенсацію та здійснити виплату у зв'язку невиконанням відповідними органами рішення суду у даній справі у встановлені чинним законодавством строки, а також не нарахуванням ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області компенсації в порядку ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Ухвалою від 23.05.2016 господарського суду Харківської області (суддя Суярко Т.Д.) скаргу Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на бездіяльність державної казначейської служби України та ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та зобов'язання нарахувати компенсацію та здійснити виплату - задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та Державної казначейської служби України щодо виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.05.2011 у справі №5023/284/11. В іншій частині скарги - відмовлено. Ухвалу суду мотивовано порушенням державним виконавцем вимог ч. 2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" щодо строку примусового виконання рішення суду у даній справі; вимог ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо направлення наказу на примусове виконання рішення суду до Державної казначейської служби України; вимог ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення стягувачу постанови про відкриття провадження у справі; вимог ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", щодо строку винесення постанови про зупинення виконавчого провадження.
Постановою від 15.06.2016 колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Гребенюк Н.В., Потапенко В.І., Слободіна М.М. ухвалу господарського суду Харківської області скасовано в частині визнання незаконною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо виконання наказу господарського суду Харківської області від 11.05.2011, в іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 23.05.2016 залишено без змін. Приймаючи зазначену постанову, Харківський апеляційний господарський суд виходив з того, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. Крім того, судом взято до уваги і те, що станом на травень 2016 року у Казначействі за бюджетною програмою КПКВК 3504040 перебуває понад сто тридцять одна тисяча судових рішень на загальну суму понад два мільярди вісімсот тисяч гривень, виконання яких гарантується державою відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у касаційній скарзі просить постанову апеляційного суду інстанцій скасувати, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 7, 31, 37, 39, 47 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання рішень", ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням від 01.03.2011 господарського суду Харківської області у справі № 5023/284/11 з Підприємства Дергачівької виправної колонії № 109 на користь Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю стягнуто 88954,00 грн. основної заборгованості, 24445,77 грн. інфляційних втрат; 7254,68 грн. - 3 % річних; 1206,54 грн. витрат з оплати державного мита та 220,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення суду 11.05.2011 судом було видано відповідний наказ.
25.05.2011 ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області вказаний судовий наказ було вперше пред'явлено до виконання.
Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 05.05.2016 державним виконавцем 03.09.2014 було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження.
Проте, рішення суду у даній справі виконано не було, а 17.02.2015 судовий наказ було повернуто державним виконавцем стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
Стягувач повторно пред'явив наказ у даній справі до Дергачівського районного управління юстиції Харківської області для виконання.
24.07.2015 відкрито виконавче провадження № 48215740 з примусового виконання рішення суду у даній справі (постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2015 № 48215740).
01.10.2015 державним виконавцем складено акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення для примусового виконання рішення суду у даній справі, у зв'язку з чим листом від 01.10.2015 № 4458 наказ було направлено до Управління Державної казначейської служби України.
06.10.2015 виконавче провадження №48215740 зупинено у зв'язку з направленням виконавчого документу відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (постанова про зупинення виконавчого провадження від 06.10.2015 № 48215740).
Звертаючись зі скаргою на дії ВДВС стягувач послався на те, що прийняті державним виконавцем під час виконавчого провадження документи йому не направлялись, рішення суду у даній справі не виконано у зв'язку з протиправною бездіяльністю державної виконавчої служби та державної казначейської служби.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтями 6, 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Сервіси для юристів