ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 449/231/25
провадження № 51-1638км26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора та касаційну скаргу з доповненнями засудженого на вирок Львівського апеляційного суду від 30 березня 2026 року щодо
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
За вироком районного суду ОСОБА_9 засуджено за те, що він 15 грудня 2024 року близько 10:37, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля адміністративної будівлі приймального відділення Перемишлянської ЦРЛ (вул. Галицька, 12, м. Перемишляни, Львівського р-ну Львівської обл.), діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки і бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи те, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, які одягнуті у поліцейську форму одягу, умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя інспектору СРПП відділення поліції № 2 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області лейтенанту поліції ОСОБА_10 , який ніс службу у складі наряду СРПП (позивний - «Аксіома-102») відділення поліції № 2 Львівського РУП№2 ГУНП у Львівській області спільно з поліцейським СРПП відділення поліції № 2 Львівського РУП№2 ГУНП у Львівській області сержантом поліції ОСОБА_11 , та діяли згідно з статтями 18, 20 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, чим умисно заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_10 .
Львівський апеляційний суд вироком від 30 березня 2026 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначеного покарання) та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 345 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Строк відбування покарання ОСОБА_9 вирішено рахувати з моменту звернення вироку до виконання. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 10 000 грн понесених витрат на правничу допомогу. В решті вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданих касаційних скаргах сторони обвинувачення та засудженого з доповненнями:
- засуджений, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Свою позицію обґрунтовує тим, що апеляційний суд, розглянувши скаргу представника потерпілого без участі захисника засудженого, порушив його право на захист, оскільки він страждає психічними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами № 537/2025 та № 3133/2026, а тому у цьому провадженні, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК, участь захисника є обов`язковою. Засуджений стверджує, що оскільки апеляційний не перевірив цього факту щодо наявності захворювання, тому вирок апеляційного суду не відповідає приписам статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та підлягає скасуванню на підставі положень п. 4 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.
Також засуджений висловлює незгоду щодо рішення апеляційного суду про стягнення з нього на користь потерпілого понесених витрат у сумі 10 000 грн на правничу допомогу, оскільки в матеріалах кримінального провадження, крім ордера адвоката та позовної заяви, відсутні документи, які підтверджують, що потерпілий поніс вказані витрати.
Додає, що покарання у виді позбавлення волі, яке призначив апеляційний суд, за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість, оскільки він беззастережно визнав свою вину, надавав зізнавальні показання, подав клопотання про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, має психічне захворювання, неодноразово вибачався перед потерпілим та добровільно відшкодував шкоду, завдану потерпілому, визначену судом першої інстанції;
Сервіси для юристів