ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2016 року Справа № 916/2766/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівВовка І.В., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіміст" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2016 року у справі №916/2766/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіміст" до приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіміст" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" 63 056,76 грн. вартості поставленого товару неналежної якості та збитків у сумі 11 039,04 грн. у вигляді витрат на комплексне експертне дослідження.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21 вересня 2016 року у справі №916/2766/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 63 056,76 грн. вартості поставленого товару неналежної якості та 945,85 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2016 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з позивача на користь відповідача 1 630,11 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 квітня 2013 року між ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод", як продавцем, та ТОВ "Оптіміст", як покупцем, укладено договір поставки №73/ПА/73-13, за умовами якого продавець, відповідно до заявок та товарно-транспортних накладних передає, а покупець приймає та оплачує на умовах викладених у даному договорі алкогольні напої.
Пунктом 2.2. договору сторони встановили, що порядок приймання товару за якістю здійснюється за товарно-транспортними документами, відповідно до вимог Інструкції №П-7, узгодженої Держарбітражем СРСР. Обумовлено, що якщо якість товару не відповідає вимогам даного договору, покупець має змогу відмовитися від приймання товару, за умови, що факт невідповідності якості товару підтверджується двостороннім актом або висновком торгово-промислової палати.
Інформація (маркування) на етикетці/контр-етикетці кожної пляшки товару, згідно п. 7.2. договору, повинна відповідати вимогам ДСТУ, іншим нормативним документам.
За видатковими накладними №753 та №754 від 17 жовтня 2014 року відповідач поставив позивачу товар (Шампанське України "Радянське шампанське Ізмаїл") на загальну суму 266 728,80 грн. (у тому числі ПДВ та акциз) у кількості 12 360 пляшок, які позивач отримав без зауважень та сплатив їх повну вартість.
16 березня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона у справі №668/3106/15-к, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Херсонській області у приміщенні позивача, яке знаходиться за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5, у зв'язку із підозрою у фальсифікації алкогольної продукції, проведено обшук та вилучено 2 922 пляшки "Советского шампанского" виробництва Ізмаїльський виноробний завод для передачі на зберігання третій особі.
Позивач, з власної ініціативи, звернувся до Харківського науково-дослідного інституту, яким було проведено комплексне експертне дослідження наданих ним, спиртових сумішей, і за результатом проведеної експертизи 13 травня 2015 року складено висновок №3708, відповідно до якого, надані на дослідження рідини у двох пляшках не відповідають вимогам "ДСТУ 4800:2007 Шампанське України. Технічні умови", вміст наданих 2-х пляшок не відповідає вмісту зазначеному на етикетках цих пляшок. (а.с.25-31)
У липні 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення сплаченої за товар грошової суми у розмірі 63 056,76 грн. та відшкодування збитків спричинених поставкою товару неналежної якості, а саме вартість комплексного експертного дослідження спиртових сумішей у розмірі 11 039,04 грн.
Вказану претензію відповідач залишив без відповіді і задоволення, на підставі чого позивач звернувся до господарського суду із цим позовом.
Місцевий господарський суд вказавши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт порушення відповідачем умов договору щодо якості поставленого товару, дійшов висновку, що заявлена позивачем до оплати сума вартості поставленого товару підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі та відсутності правових підстав для стягнення витрат за проведення експертного дослідження, оскільки такі витрати не є збитками в розумінні ст. 678 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками господарського суду першої інстанції не погодився, рішення скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своєї правової позиції апеляційною інстанцією зазначено, що позивач отримав поставлений йому товар без зауважень, питання приймання товару за якістю перед представником відповідача не ставив, двосторонній акт про поставку неякісного товару не складав, зразки поставленого товару (2 пляшки шампанського) направив на експертизу лише через 8 місяців після поставки, після чого і звернувся до відповідача із претензією щодо повернення вартості поставленого товару неналежної якості, тобто він порушив вимоги п. 2.2. договору та вимоги Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7 (далі - Інструкція №П-7), і як наслідок не довів належними та допустимими доказами факт поставки відповідачем товару неналежної якості, на підставі чого заявив позов.
Висновки суду апеляційної інстанції є правильними з наступних підстав.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача (покупця) про зобов'язання відповідача (постачальника) повернути вартість товару неналежної якості, який поставлений на підставі договору поставки.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правовідносини, що склалися між сторонами у справі, виникли на підставі договору поставки, за умовами якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1); до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2).
Якість товару, переданого продавцем покупцю, відповідно до вимог ст. 673 ЦК України, має відповідати умовам договору купівлі-продажу.
Сервіси для юристів