Постанова ВГСУ від 17.08.2016 року у справі №910/5252/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/5252/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Кочерової Н.О.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення постанову Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016у справі№ 910/5252/16 Господарського суду міста Києва за позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" 2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"провизнання поруки припиненоюза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: Орендівський В.І., дов. від 06.06.2016 № 44

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання поруки за договором поруки № 47-2/20-10-П/2 від 14.12.2007 припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/5252/16 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Рябухи В.І., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/5252/16, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не досліджено обставини припинення поруки; не наведено мотивів відхилення висновків Верховного Суду України щодо застосування ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, на які посилалася позивач; не взято до уваги порушення корпоративного права позивача як учасника товариства на отримання прибутку.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-1не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", і Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 47-2/20-10 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну (гривні, долари США) кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі еквівалентній 800000 доларів США, строком до 14.01.2009 зі сплатою процентів із розрахунку 20% річних за користування кредитом у гривні та 13,5% річних за користування кредитом у доларах США (п. 1.1 кредитного договору).

Договором № 17 від 18.11.2010 про внесення змін до кредитного договору сторонами погоджено, що зобов'язання за цим договором мають бути виконані до 20.05.2011.

14.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (далі - поручитель) укладено договір поруки № 47-2/20-10-П/2 (далі - договір поруки), за умовами якого (з урахуванням договору № 10 від 25.03.2011 про внесення змін до договору поруки) поручитель зобов'язався перед банком нести в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання ТОВ "Житлоспецбудпроект" зобов'язань перед банком по погашенню одержаного кредиту відповідно до умов кредитного договору від 14.12.2007 № 47-2/20-10, укладеного між позичальником та банком, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути банку в термін до 20.05.2011 кредит, наданий у формі мультивалютної (долари США, гривня) кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 569214,05 доларів США та 536000 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами з розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США, а також комісії, можливі штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, і банк вправі звернутись з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором до поручителя.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 договору поруки, у випадку неповернення позичальником кредиту, несплати процентів за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій в строки і в сумах, передбачених кредитним договором, банк направляє поручителю відповідне повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості (п. 2.1). Отримавши письмове повідомлення банку про факт невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, поручитель повідомляє про це позичальника і протягом п'яти днів з дня, наступного за отриманням повідомлення, перераховує банку суму заборгованості згідно з розрахунком банку.

Такий обов'язок поручителя настає і тоді, коли банк у випадках, передбачених кредитним договором, вимагатиме дострокового повернення кредиту та сплати всіх інших платежів за договором (п. 2.2).

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" умов кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія", як поручителем, зобов'язань за договором поруки, банк звернувся з позовом до суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі № 35/478, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у цій справі змінено; позов задоволено; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 453454,05 доларів США заборгованості за кредитом, 529574,72 грн. заборгованості за кредитом, 351107,73 грн. пені за прострочення сплати кредиту у іноземній валюті, 41541,70 грн. пені за прострочення сплати кредиту у гривні, 30383,98 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у іноземній валюті, 4801,33 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у гривні, 271418,56 грн. 3% річних за кредитом у іноземній валюті, 32006,13 грн. 3% річних за кредитом у гривні та судовий збір.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на час укладення спірного договору поруки учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" були: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якими було прийнято рішення про погодження питання щодо надання фінансової поруки по кредитних зобов'язаннях ТОВ "Житлоспецбудпроект" перед ВАТ КБ "Хрещатик" в сумі 1300000 доларів США терміном на 24 місяці.

Позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія", починаючи з січня 2012, що підтверджується п. 7.3 Статуту цього товариства, затвердженого загальними зборами учасників, протокол від 27.01.2012 № 150.

Посилаючись на те, що невизнання банком права Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" на припинення поруки у зв'язку із непред'явленням банком вимоги до поручителя протягом шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порушує корпоративні права позивача як учасника Товариства з часткою у розмірі 61% статутного капіталу Товариства на отримання прибутку, позивач звернулася із позовом у цій справі про визнання поруки за договором поруки № 47-2/20-10-П/2 від 14.12.2007 припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 55 Конституції України та статями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку (п. 2.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Як передбачено ст. 167 Господарського кодексу України, під корпоративними права слід розуміти права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.