Постанова ВГСУ від 17.08.2016 року у справі №910/314/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/314/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Губенко Н.М., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова"на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№ 910/314/16Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова"простягнення коштівза участю представників:

позивача: Замкова М.О., дов. від 30.12.2015;

відповідача: Новик О.В., дов. від 04.01.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/314/16 (суддя - Сташків Р.Б.) позов задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді - Руденко М.А., Смірнова Л.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/314/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що сторонами підписаний протокол № 1 про погашення векселів від 03.01.2007, відповідно до якого, відповідач, як учасник безперервного індосаментного ряду, взяв на себе зобов'язання по опротестованим векселям № 3222830515 на суму 250000,00 грн та №3222830515 на суму 750000,00 грн, складених ТОВ "Агротрейд-Технолоджі".

Сторони також домовились, що з метою погашення взятого на себе зобов'язання позивач отримає від відповідача зворотній вексель на суму 1000000,00 грн.

На виконання протоколу та взятих на себе зобов'язань, 03.01.2007 відповідач передав позивачу зворотній простий вексель № 3223020291 дата складання якого 03.01.2007, дата оплати - 03.01.2010, номінальна вартість - 1000000,00 грн, про що сторонами 03.01.2007 складено акт прийому-передачі векселів.

Позивач, звертаючись з даним позовом, як вірно зазначають суди попередніх інстанцій, обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не визнає та не виконує свого зобов'язання за векселем №3223020291 щодо сплати позивачу обумовленої векселем суми.

Проте, відповідач, заперечує проти доводів позивача та зазначає, що ним було отримано неналежний пакет документів (копії двох векселів, старого та нового, засвідчені позивачем), а також, що позивач не пред'явив оригінал векселю до платежу та не надав можливість відповідачу перевірити оригінал векселю і право власності на нього, чим позбавив останнього можливості перевірити реквізити векселя.

До того ж, рішення суду про видачу нового векселя постановлено в жовтні 2009 року, а позивач направив до відповідача вимогу про його виконання лише в січні 2015 року.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про обіг векселів в Україні" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, в т.ч. взявши до уваги обставини, встановлені рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі №2-0-209/11, Господарського суду міста Києва у справі № 9/31 (ст. 35 ГПК України), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно з ч.3 ст. 197 ЦК України (в редакції, чинній на момент переходу права вимоги за простим векселем), для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що простий вексель №3223020291 разом з актом прийому-передачі векселів та протоколом погашення векселів, з часу їх отримання перебували віданні позивача, проте в січні 2008 року була виявлена відсутність векселя, що відбулось внаслідок обставин, пов'язаних з організаційним процесом на підприємстві позивача.

В зв'язку з наведеним, в жовтні 2009 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва із заявою про визнання простого векселя № 3223020291 недійсним і про відновлення права на втрачений цінний папір.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.10.2011 у справі № 2-0-209/11, на підставі ст. 262 ЦПК України, в засобах масової інформації, визначених судом, опубліковане оголошення про виклик держателя втраченого цінного папера до суду та щодо заборони здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером (векселем №3223020291).

Частиною 3 ст. 262 ЦПК України встановлено, що з дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг усіх строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, встановлених законодавством про обіг векселів.