ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2016 року Справа № 905/815/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглезабезпечувальне підприємство центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська"на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 23.05.2016у справі № 905/815/15 Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вуглезабезпечувальне підприємство центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська"простягнення коштів
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився- - відповідачане з'явивсяВ С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.05.2016 у справі № 905/815/15 (суддя Матюхін В.І.) зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглезабезпечувальне підприємство центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про розірвання договору повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), оскільки до позовної заяви заявником не додано доказів сплати судового збору. Клопотання про звільнення від сплати судового збору залишено судом без задоволення, оскільки заявником не було надано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті судового збору.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуглезабезпечувальне підприємство центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" оскаржило її в апеляційному порядку.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (у складі головуючого судді Радіонова О.О., суддів: Бойченко К.І., Татенко В.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглезбагачувальне підприємство Центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.05.2016 у справі № 905/815/15 повернуто заявникові без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України, оскільки до скарги заявником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вуглезабезпечувальне підприємство центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони у справі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду, яка не набрала законної сили. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на ухвали можливий лише з дотриманням приписів ч.3 ст. 94 ГПК України, щодо необхідності надання доказів сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуглезабезпечувальне підприємство центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув її без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України, враховуючи, що апелянт повинен сплачувати судовий збір у загальному порядку.
Відповідно до матеріалів справи, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вуглезабезпечувальне підприємство центральна збагачувальна фабрика "Чумаківська" не заявлялись. Таким чином, посилання касатора на неврахування судом апеляційної інстанції фінансового стану відповідача є безпідставними.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. апеляційну скаргу) заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В даному випадку, апеляційний господарський суд, повертаючи без розгляду скаргу з підстав відсутності доказів сплати судового збору правильно застосував п. 3 ч. 1 статті 97 ГПК України.
Доводи, які викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків.
За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Сервіси для юристів