ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2016 року Справа № 26/327 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Владимиренко С.В., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Заступника Генерального прокурора Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016за заявою Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"проперегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі№ 26/327 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"доЗакритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"провизнання недійсною додаткової угоди № 3 від 10.03.2009 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008за участю представників сторін:
позивача: Саковець І.В., дов. від 31.05.2016 № 160
відповідача: Волосна Я.О., дов. від 11.12.2015 № 01Д-08
Литвинов В.В., дов. від 11.12.2015 05Д-08
прокуратури: Томчук М.О., посв. від 01.08.2012 № 000606
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 та у позові відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у справі № 26/327 (суддя Стасюк С.В.) у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 відмовлено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 залишено без змін.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у цій справі (колегія суддів у складі: Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.03.2016 у справі № 26/327 скасовано; заяву Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 26/327 у розмірі 1515,80 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1667, 38 грн.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі № 26/327, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у цій справі залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що надана заявником з мережі Інтернет копія довіреності ОСОБА_9 не спростовує висновків судів про те, що його кандидатура не була погоджена Правлінням Національного банку України і внаслідок цього у нього були відсутніми повноваження на виконання обов'язків тимчасового адміністратора; вказана довіреність є новим доказом, наявність якого могла бути з'ясована при розгляді справи по суті; надані заявником судові рішення у справах № 22ц-8966-2009 та № 34/350 не спростовують висновків судів про невідповідність додаткової угоди принципам розумності і справедливості, оскільки не стосуються правовідносин щодо розміщення депозитів юридичних осіб.
05.08.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", в якому відповідач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
09.08.2016 до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга заступника Генерального прокурора України, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 у справі № 26/327, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 у цій справі залишити в силі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.08.2016 вказана касаційна скарга прийнята до спільного розгляду з раніше поданою касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк".
Касаційна скарга заступника Генерального прокурора України обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що надана заявником з мережі Інтернет копія довіреності ОСОБА_9 є новим доказом, а не нововиявленою обставиною; вказана довіреність не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо належності і допустимості доказів; наявність довіреності ОСОБА_9 не спростовує висновків судів усіх інстанцій про відсутність у вказаної особи повноважень на виконання обов'язків тимчасового адміністратора і видання такої довіреності не свідчить про схвалення ПАТ "Родовід Банк" оспорюваної додаткової угоди; наявність довіреності не спростовує і висновок судів про укладення додаткової угоди без попереднього погодження правління банку. Також скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що надані заявником судові рішення про стягнення заборгованості за кредитом не спростовують встановленої судами при розгляді справи невідповідності додаткової угоди принципам розумності і справедливості, оскільки стосуються інших правовідносин.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, вважає касаційні скарги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327 позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду № 3 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, укладену між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго"; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 у справі № 26/327 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 21.10.2014 відмовлено у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2014 у справі № 26/327.
Судові рішення та постанова мотивовані тим, що спірна додаткова угода згідно із ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсною, оскільки суперечить вимогам ст. ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48 % річних та укладена особою, яка не мала на те відповідних повноважень і в наступному не була схвалена Банком.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконавчим органом Банку є Правління Банку (колегіальний орган), до компетенції якого статутом віднесено прийняття рішень про вчинення Банком правочинів на суму, що перевищує 25 % статутного капіталу Банку; сума спірної угоди (проценти, що підлягали нарахуванню та виплаті за її умовами), значно перевищувала допустиму суму (25 % статутного капіталу Банку), а Правління Банку не надавало згоди на укладення спірної додаткової угоди; наступне схвалення додаткової угоди не відбулось, оскільки розпорядження щодо виплати відповідачу процентів за додатковою угодою № 3 у сумі 283289424,65 грн. було винесено неуповноваженою особою, яка не була погоджена та затверджена постановою Правління Національного банку України на виконання функцій тимчасового адміністратора.
Отже, підставами визнання недійсною спірної додаткової угоди було укладення її особою, яка не мала на те відповідних повноважень без наступного схвалення такої угоди банком, та укладення її на умовах, що не відповідають принципам розумності і справедливості (в частині визначення процентної ставки за користування коштами).
Звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2014 у справі № 26/327, заявник як на нововиявлені обставини посилається на наявність у заступника Голови правління Банку ОСОБА_9 повноважень на надання розпорядження про переказ грошових коштів на виконання додаткової угоди № 3, що підтверджується довіреністю від 09.12.2009, а також на те, що у спірний період банком укладались договори про залучення коштів за такими ж ставками як і за спірною додатковою угодою, про що свідчать судові рішення у справах № 22-ц-8966-2009 та № 34/350 за участю Банку.
Обґрунтовуючи вказані обставини, заявник вказує на те, що наявність у заступника Голови правління банку ОСОБА_9 повноважень на надання розпорядження про переказ грошових коштів на виконання додаткової угоди № 3 відповідно до виданої тимчасовим адміністратором Банку довіреності від 09.12.2009 та обставини залучення банком у спірний період коштів за такою ж процентною ставкою, як і за спірною додатковою угодою № 3, спростовує висновки судів про відсутність схвалення Банком вказаної додаткової угоди та невідповідність процентної ставки вимогам розумності та справедливості.
Сервіси для юристів