Постанова ВГСУ від 17.07.2017 року у справі №5017/3760/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року Справа № 5017/3760/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина ухвалу та постановуГосподарського суду Одеської області від 29.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017у справі№ 5017/3760/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"ДоПублічного акціонерного товариства "Одесагаз"Простягнення 36738222,43 грн., за участю представників сторінвід заявника:не з'явилися,від позивача:Єгоров В.С.,від відповідача:Сідєльніков А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 5017/3760/2012 стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз") на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ ПАК "Нафтогаз України") 18680000 грн. основного боргу, 1880996,47 грн. три проценти річних, 842427,24 грн. індексу інфляції, 4445509,89 грн. пені.

На виконання вказаної постанови 29.07.2014 видано відповідний наказ.

До суду 18.08.2016 надійшла скарга ПАТ "Одесагаз" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з виконання наказу суду від 29.07.2014 у справі № 5017/3760/2012.

ПАТ "Одесагаз" 18.08.2016 звернулося до Господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби, посилаючись на ч.ч. 1, 3, 7 ст. 28, ч. 2 ст. 25, ст. 82 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 1212 ГПК України, в якій просить визнати бездіяльність ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винести постанову, якою скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608511 від 23.03.3016, видану на підставі постанови № 47110386 від 02.07.2015; зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винести постанову, якою скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 47110386 від 02.07.2015; зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винести постанову, якою скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 50608511 від 23.03.2016; зобов'язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винести постанову, якою скасувати постанову про арешт майна боржника ВП № 50608511 від 23.03.2016.

Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що у ДВС відсутні правові підстави для стягнення із ПАТ "Одесагаз" виконавчого збору у визначеному державним виконавцем розмірі.

Вимоги скарги ПАТ "Одесагаз" скаржник неодноразово уточнював (від 14.11.2016 за вх. № 27643/16, від 28.11.2016 за вх. № 28854/16).

З останніх уточнень від 28.11.2016 вбачається, що скаржник просить суд визнати недійсною постанову ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 47110386 від 02.07.2015

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2016 (головуючий суддя - Малярчук І.А., судді: Зайцев Ю.О., Оборотова О.Ю.) визнано правомірними доводи ПАТ "Одесагаз", викладені у скарзі від 18.08.2016 за вх. № 2-4327/16, уточненнях до неї від 14.11.2016 за вх. № 27643/16, від 28.11.2016 за вх. № 28854/16 щодо визнання недійсною постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 47110386 від 02.07.2015 у порядку ст. 1212 ГПК України з виконання наказу суду від 29.07.2014 у справі № 5017/3760/2012.

Визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору № 47110386 від 02.07.2015.

Суд визнав доводи скаржника обґрунтованими та законними, а дії державного виконавця такими, що суперечать вимогам ст. 37, 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2016 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 5017/3760/2012, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.11.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 5017/3760/2012 скасувати, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права господарським судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що ПАТ "Одесагаз" 09.08.2016 надіслано на адресу Департаменту ДВС заяву № 21-17-583 від 01.08.2016 про виконання судового рішення, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 5017/3760/2012, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2016, відповідно до якої визнано правомірними доводи ПАТ "Одесагаз", викладені у скарзі від 29.03.2016 за вх. №2-1622/16, з врахуванням уточнень від 18.05.2016 за вх.№ 12404/16, від 19.05.2016 за вх. №12548/16, та задоволено скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у порядку ст. 1212 ГПК України з виконання наказу суду від 29.07.2014 у справі № 5017/3760/2012 щодо винесення державною виконавчою службою постанов про відкриття виконавчого провадження № 50608511 від 23.03.2016 та про накладення арешту на кошти від 23.03.2016; визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608511 від 23.03.2016; визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ВП № 50608511 від 23.03.2016 та накладення арешту на кошти ПАТ "Одесагаз"; визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 50608511 від 23.03.2016, видану на підставі постанови №47110386 від 02.07.2015; визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника ВП № 50608511 від 23.03.2016, видану на підставі постанови № 4711110386 від 02.07.2015.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 7 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 7 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. У разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".