Постанова ВГСУ від 17.06.2015 року у справі №922/4808/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 922/4808/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів Корсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.03.2015у справі№ 922/4808/14 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стронг"простягнення 187 643, 02 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 108 461, 69 грн. основного боргу, 14 686, 06 грн. пені, 1 627, 97 грн. 3 % річних, 10 851, 71 грн. інфляційних втрат, 34 257, 00 грн. штрафу, 10 857, 60 грн. процентів за користування грошовими коштами, 480,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу за накладною № 1377 від 06.06.2014, 3,0 грн. - 3 % річних, 20,86 грн. інфляційних втрат, 960,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу за накладною № 1671 від 27.06.2014, 6,0 грн. - 3 % річних та 41,72 грн. інфляційних втрат за надані послуги з перевезення вантажу за накладною № 1671 від 27.06.2014 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 265 від 15.12.2014, яка прийнята та розглянута судом, т.1, а.с.91-94).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2015 (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 (головуючий Медуниця О.Є., судді: Хачатрян В.С., Шепітько І.І.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість за товар, поставлений за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014, № 1671 від 27.06.2014, № 1963 від 28.07.2014, у сумі 19 332, 27 грн., заборгованість з послуг перевезення за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014, № 1671 від 27.06.2014 у сумі 1440,00 грн., 3 % річних у сумі 9,00 грн., інфляційні втрати в сумі 62,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 416,88 грн. В решті позову відмовлено.

Частково не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стронг" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ" (постачальником; позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Стронг" (покупцем; відповідачем) укладено договір поставки № В-2013/05-22, за умовами якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки постачальник поставив, а покупець прийняв замовлений товар на загальну суму 171 284, 98 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014, № 1671 від 27.06.2014, № 1963 від 28.07.2014 (т.1, а.с. 21, 24, 27), які відповідають ознакам первинних документів та оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого йому товару станом на дату подання позову не виконав, оплатив лише частково на суму 151 952, 71 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжним дорученням від 25.11.2014 (а.с.49-52; 56; 60).

24.09.2014 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія про сплату боргу, яка залишена відповідачем без задоволення (т.1, а.с.30).

Спір у справі виник через не оплату відповідачем поставленого йому товару та наданих послуг з перевезення на підставі вищевказаних видаткових накладних.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 названого кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

В частині першій статті 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 4.4. договору поставки сторони узгодили умови оплати товару, а саме 100 % оплата вартості кожної партії товару на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату протягом до 10 (десяти) банківських днів з дати відвантаження товару, про що свідчить підписана представниками обох сторін видаткова накладна.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною другою статті 625 названого кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу 19 332, 27 грн. за поставлений товар за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014, № 1671 від 27.06.2014, № 1963 від 28.07.2014, 1 440, 00 грн. боргу за надання послуг з перевезення за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014, № 1671 від 27.06.2014, 9, 00 грн. три проценти річних та 62, 58 грн. інфляційних втрат за період 02.10.2014 по 15.12.2014, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.