Постанова ВГСУ від 17.06.2015 року у справі №7/87

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 7/87

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Остапенка М.І.,

Суддів Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року у справі №7/87 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення суми

Встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 2 березня 2009 року у справі №7/87, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року, позов акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго") до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") задоволено повністю, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Київводоканал" на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" 17 377 682,45 грн. індексу інфляції, 2 365 648,47 грн. 3 % річних, 25 500 грн. державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27 липня 2009 року на виконання рішення господарського суду міста Києва №7/87 від 2 березня 2009 року видано наказ.

23 листопада 2009 року відповідач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про розстрочення та відстрочення виконання рішення господарського суду м. Києва №7/87 від 2 березня 2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 грудня 2009 року у справі №7/87, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2010 року, задоволено заяву відкритого акціонерного товариства "Київводоканал" про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 2 березня 2009 року, відстрочено виконання рішення строком до 17 червня 2010 року. В частині розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2009 у справі №7/87 відмовлено.

25 червня 2010 року відповідач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва №7/87 від 2 березня 2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16 вересня 2010 року в задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 25 червня 2010 року про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у справі №7/87 відмовлено.

15 квітня 2014 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання судового рішення у справі № 7/87, яка ухвалою господарського суду міста Києва від 28 квітня 2014 року задоволена частково, відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 2 березня 2009 року у справі №7/87 до 1 січня 2015 року.

9 грудня 2014 року відповідач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення суду у справі №7/87 строком на 5 років, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою господарського суду міста Києва від 17 лютого 2015 у справі №7/87.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року ухвалу господарського суду міста Києва від 17 лютого 2015 у справі №7/87 скасовано, відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 2 березня 2009 року у справі № 7/87 на 6 (шість) місяців.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17 лютого 2015 року у справі №7/87 - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В силу зазначеної норми права, відстрочка виконання судового рішення може бути надана лише у виняткових випадках. В основу судового рішення про надання, зокрема, відстрочки виконання рішення суду, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Під час вирішення питання про відстрочку виконання рішення, суд має враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, апеляційною інстанцією дані вимоги процесуального права дотримані не в повній мірі.

Приймаючи оскаржувану постанову від 23 квітня 2015 року, апеляційний господарський суд надав відповідачу відстрочку виконання рішення стосовно стягнутих з останнього сум в порушення положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не врахував інтереси іншої сторони та не навів достатніх підстав та обставин, відповідно до яких відстрочено виконання судового рішення.

При цьому, судом не враховано, що складне фінансове становище боржника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. Крім того, ухвалами господарського суду міста Києва у даній справі від 16 березня 2010 року та від 15 квітня 2014 року відповідачу вже надавалась відстрочка виконання рішення від 2 березня 2009 року, втім, рішення не виконано ним до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, а також положення ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, якою закріплено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, постанова апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду від 17 лютого 2015 року підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Таким чином, за результатами розгляду даної касаційної скарги з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 609 грн.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -