Постанова ВГСУ від 17.06.2014 року у справі №916/2626/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 916/2626/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2, м. Одеса

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014

зі справи № 916/2626/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м.Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Група Вимпел", м.Одеса

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-95", м.Одеса

2. ОСОБА_2, м. Одеса

про визнання незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії,

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Медведь А.В.;

відповідача - не з'явився;

третьої особи-1 - не з'явилася;

третьої особи-2 - не з'явилася.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким просив зобов'язати останнього вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2014 (суддя Желєзна С.П.) провадження зі справи було зупинено на підставі частини першої статті 79 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Будішевська Л.О. - головуючий, судді Бєляновський В.В. і Мишкіна М.А.), скасовано ухвалу суду першої інстанції від 15.01.2014 про зупинення провадження зі справи № 916/2626/13, а справу передано на розгляд до місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України третя особа-2 просить скасувати постанову апеляційного суду від 04.03.2014, а ухвалу суду першої інстанції від 15.01.2014 залишити в силі. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що апеляційним судом при винесенні постанови порушено норми процесуального права, зокрема, ст. 79 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як встановлено апеляційним судом, зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Одеським окружним адміністративним судом зі справи № 815/7394/13-а та Київським районним судом м.Одеси зі справи № 520/9510/13-ц досліджується питання як щодо дійсності договору, на підставі якого позивачем було набуто право власності на спірне майно, так і щодо законності реєстрації за ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" права власності на це майно, а, отже, на думку місцевого господарського суду, результати розгляду цих справ впливають на вирішення спору зі справи № 916/2626/13, і тому розгляд останньої є неможливим до розгляду наведених справ.

Наведеному апеляційний суд дав належну оцінку і, скасовуючи ухвалу суду, правильно зазначив, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі, не навів в ухвалі суттєвих обставин, які б дійсно обґрунтовували наявність безпосереднього взаємозв'язку між зазначеними справами і давали б підстави дійти висновку про те, що результати розгляду цих справ можуть вплинути на результати розгляду справи №916/2626/13, тоді як відповідно до ст.79 ГПК України наявність саме такого зв'язку є підставою для зупинення провадження у справі. Крім того, апеляційний суд вірно вказав, що всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

У цьому зв'язку висновки апеляційного суду щодо скасування ухвали суду першої інстанції від 15.01.2014 та передачі справи до суду для її розгляду по суті є правильними.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ: