Постанова ВГСУ від 17.06.2014 року у справі №911/3439/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 911/3439/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаЧимерис Т.П.- довіреність від 20.03.2013 р.третіх осібОСОБА_5 - довіреність від 28.08.2013 р.; ОСОБА_6 - довіреність від 05.03.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_7 на постановувід 27.03.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/3439/13 господарського суду Київської областіза позовомНаціонального медичного університету ім. О.О. Богомольця до Козинської селищної ради треті особи- ОСОБА_7; - ОСОБА_8; - Міністерство охорони здоров'я України провизнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсними рішень

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 р. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради про:

- визнання права позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 10 га, розташованою на території Козинської селищної ради, якій присвоєно державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007;

- визнання недійсними рішення 37 сесії Козинської селищної ради від 30.10.2010 р. № 5/12 та 5/11 про затвердження проектів землеустрою та надання у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_7;

- зобов'язання Козинську селищну раду припинити дії, що порушують право постійного користування Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця земельною ділянкою площею 10 га, розташованою на території Козинської селищної ради, якій присвоєно державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007, які полягають у незаконній передачі цієї земельної ділянки іншим особам.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 117, 125, 126 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що селищною радою було здійснено розпорядження земельною ділянкою державної власності, яка перебуває у фактичному користуванні позивача на підставі державного акта на право постійного користування землею, а на самій земельній ділянці розташовані споруди СОТ "Медик", які перебувають на балансі позивача та є державною власністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство охорони здоров'я України.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.09.2013 р. (суддя Горбасенко П.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, вказавши зокрема на те, що зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2010 р. у справі № 10/124-09 вбачається, що у Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця відсутні правові підстави користування спірною земельною ділянкою, наданою йому згідно Державного акта на право постійного користування землею від 27.05.2003 р. серії ІІ-КВ № 002676.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 р. залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 р. (судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.) рішення господарського суду Київської області від 20.09.2013 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме:

- визнано недійсними рішення 37 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 30.10.2010 р. № 5/12 та № 5/11 про затвердження проектів відведення та передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- визнано за Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0 га, розташованої на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, якій присвоєно державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку щодо помилкового застосування судом першої інстанції приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин, виходячи зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2010 р. у справі № 10/124-09.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог стосовно припинення дій, що порушують право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що вказана вимога є тотожною вимозі про визнання недійсними спірних рішень селищної ради та задоволення цієї вимоги у повній мірі захищає права позивача.

ОСОБА_7 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень до касаційної скарги, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 20.09.2013 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції порушив встановлене законом виключне право відповідача самостійно вирішувати питання щодо надання в користування земельних ділянок, у відповідності до визначеної законом компетенції.

При цьому, як зазначає скаржник, позивачем були заявлені тотожні позовні вимоги до одного й того ж відповідача в адміністративному та господарському судах, про що свідчить зміст судових рішень у справі № 2610/4579/2012 Шевченківського районного суду м. Києва, за результатом розгляду якої Університету було відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду його заяви від 14.04.2011 р. про надання в постійне користування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 10,0 га в межах Козинської селищної ради для розміщення Спортивно-оздоровчого табору "Медик"; визнання протиправним та скасування рішення 15 сесії VІ скликання Козинської селищної ради № 5 від 25.01.2012 р. "Про розгляд заяви Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця" та зобов'язання розглянути в установлені законодавством строки заяву № 120/2-519 від 14.04.2011 р. про надання в постійне користування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 10,0 га в межах Козинської селищної ради для розміщення Спортивно-оздоровчого табору "Медик", з наданням дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Скаржник наголошує також на тому, що приймаючи рішення про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 10,0 га, розташованої на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, якій присвоєно державний кадастровий номер 3223155400:05:018:0007, судом апеляційної інстанції не взято до уваги діючу постанову Вищого адміністративного суду України від 12.09.2013 р. у справі № К/800/26868/46, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Держкомзему України в Обухівському районі Київської області з анулювання державного кадастрового номеру 3223155400:05:018:0007 та видалення з автоматизованої бази даних Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку площею 10,0 га з цим кадастровим номером в межах Козинської селищної ради, яку було надано позивачу.

Козинська селищна рада у відзиві на касаційну скаргу просила задовольнити її в повному обсязі, вказуючи на те, що викладені у скарзі факти та обставини підтверджують необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця у відзивах на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на необґрунтованість доводів скаржника та правильність встановлення апеляційним судом всіх обставин справи стосовно перебування спірної земельної ділянки у користуванні позивача та незаконності оскаржуваних рішень селищної ради.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та третіх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Приписи статті 20 Господарського кодексу України містять такий спосіб захисту порушеного права, як визнання наявності або відсутності права.