Постанова ВГСУ від 17.06.2014 року у справі №910/20232/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 910/20232/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Алєєвої І.В.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. (суддя Босий В.П.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) у справі№910/20232/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" простягнення 53 168 грн. 63 коп. за участю представників: від позивача не з'явились від відповідачаКириченко П.Ю., довіреність №2 від 17.05.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" про стягнення пені у розмірі 53 168 грн. 63 коп. за договором поставки товару №0308МВАТБ від 03.08.2012 р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем, у порушення Додатку №1 (специфікація №1) до вказаного договору, було здійсненно несвоєчасну поставку продукції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволені позовних вимог, вважаючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" виконало зобов'язання за договором без прострочення, з урахуванням приписів статтей 693 та 538 Цивільного кодексу України, та враховуючи, що пенею може забезпечуватися виключно грошове зобов'язання, в той час як відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. позовні вимоги задоволено частково: стягнуто пеню у розмірі 30 246 грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 978 грн. 76 коп.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач виконав зобов'язання за договором поставки продукції з порушенням строку поставки, встановленим Додатком №1 (специфікація №1) до договору, де визначається конкретна дата (20.09.2012 р.), а тому зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,2% від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням строку позовної давності.

Не погодившись з оскарженими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2014 р.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 17.06.2014 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 03.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метком Інвест" (покупець) укладено договір поставки №0308МВАТБ, відповідно до пункту 1.1. якого, продавець продає, а покупець купує продукцію (далі - товар), найменування (асортимент), кількість, вартість якого погоджується сторонами шляхом підписання додатків (специфікацій), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що строк поставки товару вказується в специфікаціях.

Одночасно, між сторонами 03.08.2012 р. укладено Додаток №1 (Специфікація №1) до договору №0308МВАТБ від 03.08.2012 р., відповідно до якого встановлений строк поставки товару - до 20.09.2012 р. Пунктом 2 вказаного додатку визначено умови оплати товару, а саме те, що попередня оплата складає 10 % від суми договору.

Відповідно до платіжного доручення №1244 від 05.09.2012 р. на суму 200 000 грн. та платіжного доручення №1468 від 09.10.2012 р. на суму 357 579 грн. 99 коп. позивачем здійснено оплату за договором №0308МВАТБ від 03.08.2012 р.

Cудами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, у період з 15.10.2012 р. по 07.02.2013 р., відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 2 465 300 грн. 68 коп., що підтверджується видатковими накладними №ТК-0001961 від 15.10.2012 р., №ТК-0001962 від 15.10.2012 р., №ТК-0001963 від 15.10.2012 р., №ТК-0001988 від 16.10.2012 р., №ТК-0001989 від 16.10.2012 р., №ТК-0001995 від 17.10.2012 р., №ТК-0002109 від 01.11.2012 р., №ТК-0002119 від 02.11.2012 р., №ТК-0002133 від 05.11.2012 р., №ТК-0002134 від 05.11.2012 р., №ТК-0002142 від 06.11.2012 р., №ТК-0002150 від 06.11.2012 р., №ТК-0002209 від 14.11.2012 р., №ТК-0002210 від 14.11.2012 р., №ТК-0002361 від 30.11.2012 р., №ТК-0002376 від 03.02.2012 р., №ТК-0002394 від 04.12.2012 р., №ТК-0002405 від 05.12.2012 р., №ТК-0002413 від 07.12.2012 р., №ТК-0002437 від 11.12.2012 р., №ТК-0002482 від 21.12.2012 р., №ТК-0002500 від 26.12.2012 р., №ТК-0002499 від 26.12.2012 р., №ТК-0000006 від 08.01.2013 р., №ТК-0000007 від 08.01.2013 р., №ТК-0000008 від 08.01.2013 р., №ТК-0000025 від 14.01.2013 р., №ТК-0000035 від 15.01.2013 р., №ТК-0000039 від 16.01.2013 р., №ТК-0000040 від 16.01.2013 р., №ТК-0000137 від 07.02.2013 р., №ТК-0000138 від 07.02.2013 р., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб, які наявні в матеріалах справи.

Спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором, а тому позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити пеню за прострочення виконання такого зобов'язання.