ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2016 року Справа № 923/99/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Полянський А.Г.за участю представників: від позивача:Гілін Є.О., дов. б/н від 02.09.2015р.;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:Дячок І.О., керівникрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2015р.у справі господарського суду№923/99/15 Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МКП-Альянс"до 1.Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП"провизнання договору недійсним та поновлення договоруВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.02.2015р. у справі №923/99/15 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсною додаткову угоду про розірвання договору №5243 від 19.02.2014р., укладену 19.09.2014р. між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "МПК-Альянс", від імені якого діяв Клєц С.С. Визнано недійсним договір про постачання електричної енергії №5530 від 19.09.2014р., укладений між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "НОРБЕРТ ГРУП". Поновлено договір №5243 від 19.02.2014р. про постачання електричної енергії між ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "МПК-Альянс". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2015р. у справі №923/99/15 вищезазначене судове рішення змінено шляхом викладення п. 7 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (73000, м.Херсон, вул.Пестеля, 5, ЄДРПОУ 38151729) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК в м. Одесі/м. Одеса/22030001, код ЄДРПОУ: 38016923, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) судовий збір за подачу позову у сумі 2436 грн. 00 коп.". Нумерацію п. 7 резолютивної частини рішення змінено з "7" на "8". В іншій частині рішення залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП" з прийнятими судовими актами не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016р. задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 1211 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст. 1211 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.
Ухвалою від 10.05.2016р. Вищий господарський суд оголосив перерву у судовому засіданні у даній справі до 17.05.2016р.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив відхилити касаційну скаргу в зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.
Приписи статті 55 Конституції України гарантують кожному право на судовий захист.
Пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено серед основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
В призначене судове засідання касаційною інстанції 17.05.2016р. з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "МКП-Альянс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП". Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" уповноваженого представника не направило. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-Альянс" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (постачальник) укладений договір про постачання електричної енергії №5243, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок з дозволеною потужністю 30.00 кВт, а позивач - оплачувати відповідачу-1 вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно умов договору. Об'єкт споживача - 5-й поверх нежилого приміщення адміністративного корпусу літера "А" м.Херсон, вул..Червонофлотська, 17 (Додаток №6 до договору).
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "МКП-Альянс", що вищезазначений договір є розірваним, оскільки останнє не є власником вищезазначеного об'єкту нежитлового приміщення та надіслав додаткову угоду про розірвання договору №5243 від 19.02.2014р. в 2-х примірниках.
Додаткова угода про розірвання договору №5243 від 19.02.2014р. підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "МПК-Альянс" Клєц С.С. 19.09.2014р.
19.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (постачальник) укладений договір про постачання електричної енергії №5530, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 30.00 кВт на об'єкт: 5-й поверх нежилого приміщення адміністративного корпусу літера "А" м.Херсон, вул.Червонофлотська, 17.
Вирішуючи спір у даній справі про визнання недійсною зазначеної додаткової угоди, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Клєц С.С. не мав права її укладати, оскільки діяв без належних на то повноважень від імені товариства, а відтак дійшли до висновку про недійсність додаткової угоди від 19.09.2014р. про розірвання договору №5243 від 19.02.2014р. на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Разом з цим судами не враховано, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Отже, передчасними є висновки господарських судів попередніх інстанцій й про визнання недійсним договору від 19.09.2014р. про постачання електричної енергії №5530, між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП" та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", як такого, що суперечить п. 6.18 Правил користування електричною енергією.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, поновлюючи договір №5243 від 19.02.2014р. про постачання електричної енергії, між Товариством з обмеженою відповідальністю "МПК-Альянс" та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та зазначаючи про відновлення у такий спосіб становища позивача, не надали оцінки тій обставині, що з 13.08.2014р. власником приміщення, електропостачання яких є предметом договорів на постачання електроенергії є Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРБЕРТ ГРУП".
Тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).
Сервіси для юристів