Постанова ВГСУ від 17.05.2016 року у справі №910/26482/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 910/26482/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Барицької Т.Л., Картере В.І.,

розглянувши касаційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2016у справі№ 910/26482/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"до1. Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай", 3. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипрозняття арешту з майназа участю представників: від позивача: Кур`ята В.В., від відповідача-1: Борецький Б.О.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Банк Кредит Дніпро", ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зняття арешту, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 07.08.2014 у виконавчому провадженні №44323927, з рухомого майна, що належать ТОВ Торгівельна компанія "Урожай" та перебуває в заставі у ПАТ "Державний ощадний банк України" відповідно до договорів застави №484/31/6-2 від 02.09.2015 та №84/31/6-3 від 02.09.2011.

Позивач зазначив, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на все рухоме майно, в тому числі і на те майно, що перебуває в заставі банку, порушують законні права банку як заставодержателя, в зв`язку з чим майно підлягає звільненню з-під арешту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2015 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки ПАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до господарського суду із позовом про зняття арешту з майна, на яке він як заставодержатель має пріоритетне право, без визнання права власності на дане майно, як це передбачено ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 №910/26482/15 (судді: Агрикова О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.)

рішення місцевого господарського суду скасовано, резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №910/26482/15 викладено в новій редакції, позов задоволено повністю; знято арешт, накладений постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 07.08.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №44323927, з рухомого майна, що належить ТОВ ТК "Урожай" та перебуває у заставі у ПАТ "Державний ощадний банк України" відповідно до договорів застави №484/31/6-2 від 02.09.2011 та №484/31/6-3 від 02.09.2011, а саме: договір застави №484/31/6-2 від 02.09.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В., зареєстрований в реєстрі за №2326, предметом якого є рухоме майно в кількості 46 одиниць, наведене в Додатку 1, а саме: обладнання та устаткування, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вулиця Свободи, буд.85, згідно переліку; договір застави №484/31/6-3 від 02.09.2011, предметом якого є рухоме майно в кількості 238 одиниць, наведене в Додатку №1, а саме: обладнання та устаткування, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 85, згідно переліку.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" звернулися до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами з однаковими вимогами про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Касаційні скарги містять посилання на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 62 ГПК України та ст.60 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2016 касаційні скарги у справі №910/26482/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Барицька Т.Л., Плюшко І.А. у відповідності до протоколів автоматизованого розподілу судової справи від 26.04.2016 та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.04.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.05.2016 у зв`язку з відпусткою судді Плюшка І.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/26482/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2016 касаційні скарги у справі №910/26482/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Барицька Т.Л., Картере В.І. згідно протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2016 та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2016.

Представником ПАТ "Державний ощадний банк України" в судовому засіданні касаційної інстанції заявлено клопотання про відкладення розгляду касаційних скарг, яке колегією суддів залишене без задоволення за необгрунтованістю.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Представник ПАТ "Банк Кредит Дніпро" підтримав позицію касаційних скарг про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення господарського суду першої інстанції.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.08.2011 між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" як позичальником укладено договір кредитної лінії № 26-15-09/11.

З метою забезпечення виконання позичальником кредитних зобов`язань між ПАТ "Державний ощадний банк України" як заставодержателем та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" як заставодавцем укладено договори застави №484/31/6-2 від 02.09.2011 та №484/31/6-3 від 02.09.2011.

Судами встановлено, що 07.08.2014 відділом примусового виконання рішень ДВС України у виконавчому провадженні №44323927, відкритому за виконавчим документом, виданим на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро", винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме майно боржника - ТОВ "ТК "Урожай", в тому числі і майно, що передано в заставу ПАТ "Державний ощадний банк України" відповідно до договору застави №484/31/6-2 від 02.09.2011 та договору застави №484/31/603 від 02.09.2011.

Постановою КМУ від 21.01.2015 №17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" ліквідовано Державну виконавчу службу України. Згідно із зазначеною Постановою завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладено на Міністерство юстиції України. У зв`язку із зазначеним вказані функції перейшли до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.