Постанова ВГСУ від 17.04.2014 року у справі №922/4535/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 922/4535/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа-1"на постановувід 04.02.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/4535/13за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Основа-1"простягнення коштів та розірвання договоруВ судове засідання прибули:директор ТОВ "Основа-1"Мельничук В.В. (наказ № 01 від 21.05.2007) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - 1" про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 128 522,06 грн та пені у сумі 16 292,22 грн; розірвання договору оренди № 442-ЦМК від 01.10.2003.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 (суддя Г. Сальникова), залишеним без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 (колегія суддів: М.Черленяк, О. Медуниця, І. Шепітько), позов задоволений у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

01.10.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа-1" (орендар) укладений договір оренди № 442 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського хлібозаводу № 1 - структурний підрозділ Харківського державного підприємства робітничого постачання Південної залізниці, розташований за адресою: м. Харків, вул. Штерівська, 6.

Згідно з актом приймання-передачі від 01.10.2003 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування зазначений вище об'єкт оренди.

В подальшому між сторонами були підписані додаткові угоди до вказаного Договору, відповідно до яких сторони неодноразово продовжували строк його дії.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 5023/3015/12 від 05.09.2012 присуджено до стягнення з ТОВ "Основа-1" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 26 931,71 грн заборгованості з орендної плати за Договором у період з липня 2011 року до травня 2012 року, 1007,50 грн пені за період з 10.08.2011 до 14.06.2012.

14.12.2012 позивач надіслав відповідачу письмове попередження № 16-7158, в якому зазначив, що станом на 05.12.2012 у останнього перед державним бюджетом виникла заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 62 636,20 грн та пені у розмірі 1 112,19 грн і у разі її несплати спір буде передано на вирішення господарського суду.

Звернувшись до суду, позивач заявив заборгованість з орендних платежів за Договором за період з червня 2012 року по вересень 2013 року у розмірі 128 522,06 грн.

Відповідачем підтверджено, що зобов'язання перед позивачем за Договором не виконане, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, проте останній не погоджується з розміром такої заборгованості.

Враховуючи те, що відповідачем не надані докази сплати заборгованості та/або докази того, що позивачем надано неправильний розрахунок боргу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з червня 2012 року до вересня 2013 року у розмірі 128 522,06 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми пені, суди визнали його таким, що відповідає нормам законодавства, а тому присудили до стягнення пеню у розмірі 16 292,22 грн.

Водночас, суди попередній інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивачем доведено, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав щодо повного та своєчасного внесення орендної плати за Договором, то має місце систематичне та неналежне протягом тривалого часу виконання відповідачем умов Договору та вимог чинного законодавства, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.

Враховуючи зазначене, суди задовольнили як вимогу про стягнення з відповідача заявленої позивачем суми заборгованості так і вимогу про розірвання Договору на підставі порушення відповідачем його умов щодо сплати орендних платежів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення вимоги про розірвання Договору, та прийняти нове рішення, яким в цій частині у задоволенні позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості і необхідності задоволення позовної вимоги про розірвання Договору на підставі істотного порушення відповідачем його умов, а саме несплати останнім орендних платежів за період з червня 2012 року по вересень 2013 року, яка відповідачем і не оспорюється.

Посилання відповідача на відсутність системного характеру порушення умов Договору не впливає на правомірність задоволення судами вимоги про розірвання Договору на підставі ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України та ч.3 ст. 26 Закону України "Про оренди державного та комунального майна", оскільки дані законодавчі положення не пов'язують підставу розірвання договору з ознакою системності порушення, а положення ст. 651 ЦК України вказують на істотність порушення умов договору як на підставу для його розірвання.

Водночас, істотність порушення відповідачем норм Договору встановлена судами попередній інстанцій та підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-1" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 у справі № 922/4535/13 залишити без зміни.

Судді: С. Могил