Постанова ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №910/8194/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/8194/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАкулової Н.В.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р.у справі№ 910/8194/14 господарського суду міста Києваза позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (надалі - ДП "Адміністрація річкових портів")доПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (надалі - ПАТ "Укррічфлот")за участюПрокуратури міста Києвапростягнення 931 546,80 грн.за участю представників: від позивача- Сербулов О.В., дов. № 01/05-210Д від 03.11.2014 р.від відповідача- не з'явилися від прокуратури- Суходольський С.М., посв. № 020273 від 05.09.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року ДП "Адміністрація річкових портів" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укррічфлот" про стягнення заборгованості, та з урахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог, просило суд стягнути з останнього 903 626,27 грн., з яких 791 610,28 грн. основного боргу, 63 877,69 грн. пені, 3 % річних у сумі 13 134,02 грн. та 35 004,28 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006 р., зокрема, на те, що в період з червня 2013 року по квітень 2014 року ПАТ "Укррічфлот" несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує вигоду від управління майном, передбачену умовами договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2014 р. (суддя Котков О.В.) позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Укррічфлот" на користь ДП "Адміністрація річкових портів" грошові кошти: основного боргу - 308 071,84 грн., інфляційних втрат - 35 004,28 грн., 3 % річних - 7 094,82 грн. та судові витрати - 18 072,52 грн.; в частині стягнення 280 328,45 грн. основного боргу провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. (головуючий суддя Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням (в частині відмови в задоволенні позову) та постановою, ДП "Адміністрація річкових портів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення (в частині відмови в задоволенні позову), прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2006 р. між ДП "Адміністрація річкових портів" (позивач у справі, установник управління за договором) та ДП "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (управитель за договором), яке було реорганізовано шляхом приєднання до ПАТ "Укррічфлот", яке є правонаступником прав та обов'язків ДП "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (згідно п. 1 протоколу загальних зборів акціонерів товариства від 20.04.2011 р.), було укладено договір управління майном № 56/01-11 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого установник управління передав управителеві на певний строк державне майно в управління, а управитель зобов'язався за плату, здійснювати від свого імені управління майном в інтересах установника управління.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили конкретний перелік майна, яке є предметом цього договору.

Згідно п. 1.5. Договору передача майна за цим договором не тягне за собою передачу права власності на нього управителю. Держава, в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, залишається власником майна, а управитель утримує майно на окремому балансі та здійснює повноваження по управлінню майном згідно цього договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору вигода від майна, яке передане в управління управителю, належить установнику управління.

Пунктом 4.1. сторони Договору визначили, що строк дії договору складає один рік з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація здійснюється управителем протягом 15 робочих днів з дати підписання цього договору.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку, договір вважається продовженим на такий самий строк і таких самих умовах за умови обов'язкового погодження органом управління державним майном (п. 4.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2007 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода про внесення змін до Договору, якою сторони змінили редакцію договору в частині базового розміру вигоди та плати за управління майном, а саме виклали в новій редакції п. п. 1.8, 2.1, 5.1, 5.8. Договору.

Також, 01.07.2009 р. сторони підписали додаткову угоду б/н про внесення змін до Договору, якою сторони змінили редакцію договору в частині базового розміру вигоди та плати за управління майном.

Судами також було з'ясовано, що в подальшому між позивачем та відповідачем 05.03.2010 р. було підписано додаткову угоду б/н про внесення змін до Договору, якою п. 4.1 Договору викладено в новій редакції: "Строк дії цього договору починає перебіг з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє до 01.03.2013 р. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація цього договору здійснюється установником управління протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору".

Згідно з п. 4 додаткової угоди від 05.03.2010 р. установник управління зобов'язався за власний рахунок не пізніше 5 робочих днів від дати підписання цієї додаткової угоди забезпечити її нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

Частиною 3 статті 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарськими судами в період 2009 - 2013 року було розглянуто низку справ (№ 30/70, № 6/11, № 5011-13/6955-2012, № 9/5005/3775/2012) за участю ПАТ "Укррічфлот" та ДП "Адміністрація річкових портів".

Так, за результатами розгляду даних справ судами були встановлені такі обставини:

- підписання сторонами 01.11.2006 р. договору управління майном № 56/01-11 та підписання додаткових угод до нього від 30.10.2007 р., від 01.07.2009 р., від 05.03.2010 р.;

- передання позивачем в управління відповідачу державного майна, визначеного п. 1.2. договору, на підставі Акту б/н від 01.11.2006 р.;

- здійснення ПАТ "Укррічфлот" (відповідачем у справі) дій з управління державним майном, сплатою останнім на користь ДП "Адміністрація річкових портів" вигоди з використання державного майна, згідно п. п. 1.6.-1.10. Договору;

- погодження Міністерством транспорту та зв'язку України (листом № 1089/04/14-10 від 05.03.2010 р.) продовження терміну дії договору управління майном № 56/01-11 лише до 01.03.2013 р.