Постанова ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №904/6614/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 904/6614/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАкулової Н.В.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 р.у справі№ 904/6614/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця")доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ" (надалі - ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ")простягнення 58 680 грн.за участю представників: від позивача- Барчунінов К.О., дов. № 36 від 01.01.2015 р.від відповідача- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року ДП "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" та просило суд стягнути з останнього 58 680 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 р. (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 р. (головуючий суддя Кузнєцова І.Л., судді: Сизько І.А., Чоха Л.В.), позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 58 680 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.04.2014 р. за залізничною накладною № 52871498 зі станції відправлення Просяна ім. В.В. Приклонського Донецької залізниці до станції Сімферополь Придніпровської залізниці ТОВ "ПРОСКО РЕСУРСИ" здійснено відправлення на адресу приватного підприємства "Мак Тіс" піску кварцового у вагонах №№ 65621625, 64152655, 67785287, 60076023, 60069325, 64984933, 65032633, 60305802 із визначенням провізної плати за вагони, а саме: 2 934грн. за кожен з вагонів, на загальну суму 23 472 грн.

На підставі актів загальної форми № 188, № 189 від 29.04.2014 р. станції Запоріжжя Ліве, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України, проведено контрольне переваження вантажу у вагонах №№ 60305802, 60076023, 64152655, 65032633. За результатами переважування вантажу у вказаних вагонах було виявлено розбіжності між даними, вказаними в накладній, з фактичною масою вантажу, про що складений комерційний акт РА № 002395/483 від 29.04.2014 р.

Розділом "Д" вказаного акту зафіксовано, що згідно з документом в вагоні № 64152655 значиться вага нетто 69 500 кг, тара 24 100 кг, фактично брутто виявилось 92 400 кг, тара за документами 24 100 кг, нетто 68 300 кг, що менше даних документа на 1 200 кг; в вагоні № 60076023 - вага нетто 69 500 кг, тара 24 300 кг, фактично брутто 92 150 кг, тара за документами 24 300 кг, нетто 67 850 кг, що менше даних документа на 1 650 кг; в вагоні № 65032633 - вага нетто 69 000 кг, тара 22 500 кг, фактично брутто 89 750 кг, тара за документами 22 500 кг, нетто 67 250 кг, що менше даних документа на 1 750 кг; в вагоні № 60305802 - вага нетто 69 500 кг, тара 24 300 кг, фактично брутто 92 500 кг, тара за документами 24 300 кг, нетто 68 200 кг, що менше даних документа на 1 300 кг.

Також, судами було зазначено, що відповідно до акту в комерційному відношенні в вищевказаних вагонах навантажування справне: нижче бортів на 100-120 см, холмоподібне, ущільнене, виїмок та заглиблень немає; в технічному відношенні вагони справні, бездверні, люки закриті, протікання вантажу немає.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підтверджене комерційним актом РА № 002395/483 від 29.04.2014 р. неправильне зазначення відповідачем в залізничній накладній № 52871498 відомостей про масу вантажу, а також ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували такий факт, є підставою для стягнення з відповідача штрафу в сумі 58 680 грн. за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Однак, судова колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів дещо передчасними та необґрунтованими.

Так, згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У статті 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.