Постанова ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №904/5944/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 904/5944/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Хорошие Двери"на постанову від 12.01.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/5944/14 господарського суду Дніпропетроської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорошие Двери"доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"простягнення 283101,94 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаГорун Н.М. (дов. від 24.06.2014 № б/н);відповідачаТузов В.О. (дов. 31.07.2014 № 2782-К-Н-О);Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 16.03.2015 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Волік І.М. (доповідач), судді - Дунаєвська Н.Г., Мележик Н.І.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорошие Двери" (надалі - ТОВ "Хорошие Двери") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ "ПриватБанк", відповідач) про стягнення 283101,94 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 у справі № 904/5944/14 (суддя Петренко Н.Е.), в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 (колегія суддів: Орешкіна Е.В. - головуючий, судді - Прудніков В.В., Широбокова Л.П.), апеляційну скаргу ТОВ "Хорошие двери" задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 у справі № 904/5944/14 скасовано; прийнято нове рішення; в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ТОВ "Хорошие Двери" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, зі стягненням з відповідача судових витрат. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки надано невірну оцінку обставинам справи і чинному законодавству, що регулює порядок подання розрахункових документів до банку; судом неправомірно визначено заявлену до стягнення суму як збитки, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачем - ТОВ "Хорошие Двери" на підставі Договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 21.01.2011 в ПАТ КБ "ПриватБанк" Севастопольска філія відкритий поточний рахунок № 26000060487576 (валюта - гривня); 25.01.2011 позивачем відкритий поточний рахунок № 26004057000650 (валюта - долар США), що підтверджується довідкою № 08.7.0.0.0/110126112201 від 26.01.2011.

У зв'язку з анексією АР Крим, з 15.03.2014 ПАТ КБ "ПриватБанк" спочатку тимчасово, а потім зовсім припинив роботу своїх відділень на території Криму з причини дефіциту готівкових коштів і правової невирішеності роботи банків на півострові, про що повідомлено клієнтів на офіційному сайті Приватбанку.

З 18.03.2014 відповідачем припинені всі операції по банківських рахунках клієнтів у цьому регіоні, заблоковані всі рахунки, скасовано можливість проведення безготівкових платежів, що позбавило позивача можливості здійснювати операції по банківських рахунках відкритих у Севастопольській філії. На момент припинення обслуговування рахунків позивача залишок грошових коштів на рахунку №2 6000060487576 складав 203064,57 грн., що підтверджується довідкою за №08.7.0.0.0/140623131810 від 23.06.2014; на рахунку № 26004057000650 - 5000 доларів США, що підтверджується довідкою за № 08.7.0.0.0/140623131812 від 23.06.2014.

Окупація території АР Крим змусила позивач перевести ведення своєї господарської діяльності із м. Севастополя до м. Бериславу Херсонської області, у зв'язку з чим були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з зреєстру від 06.05.2014 серія АГ№975460 і випискою від 30.04.2014 серія АГ№975697.

Після перереєстрації господарської діяльності в м. Берислав Херсонської області та відкриття рахунків у ПАТ КБ "ПриватБанк" Херсонської філії, позивач неодноразово звертався з листами до позивача з проханням розблокувати рахунки на яких рахуються грошові кошти підприємства та перевести їх на нові рахунки відкриті у Херсонській філії, що підтверджується листами за № 26 від 06.05.2014 та за № 29 від 26.05.2014.

Відповідь позивачеві надана лише на останнє звернення, в якому Банк (відповідач) повідомив про примусове припинення діяльності на території АР Крим і м. Севастополя на підставі нормативно-правового акту НБУ, який є обов'язковим для виконання Банком і чинне законодавство не дозволяє йому виконати прохання позивача. Крім цього, у листі відповідач покладав відповідальність за порушення прав, в тому числі і позивача, на державу, що здійснює окупацію, а також приносить вибачення за завдані незручності (лист від 02.06.2014 за № 20.1.0.0.0/7-20140528/3483).

Не отримавши належної відповіді на свої неодноразові звернення, 29.05.2014 позивач звернувся до відповідача із запитом (за вих. № 30), в якому просив надати пояснення щодо підстави списання грошових коштів з його рахунків. У відповідь на цей запит отримав від відповідача лист від 03.06.2014 за вих. № 20.1.0.0.0/7-20140528/3483, який ідентичний листу від 02.06.2014 за вих. № 20.1.0.0.0/7-20140528/3483, та не містить відповіді на запитувану інформацію.

04.06.2014 позивач звернувся із запитом до Національного банку України (лист за вих. № 31), в якому просив надати оцінку законності дій ПАТ КБ "ПриватБанк" з приводу заблокування рахунків позивача і привласнення його грошових коштів. Національний банк України у відповідь повідомив, що листом від 24.06.2014 за № 25-111/32973 звернувся до відповідача стосовно вжиття дієвих заходів щодо розблокування коштів на рахунках та належного обслуговування клієнтів, які були зареєстровані на території АР Крим і здійснили державну реєстрацію змін місцезнаходження в інших регіонах України. Одночасно Національним банком України рекомендовано вирішувати спірні питання з відповідачем в судовому порядку (лист від 01.07.2014 за № 25-112/34160).

Враховуючи неповернення відповідачем коштів з заблокованих рахунків, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів розміщених на рахунку № 26000060487576 у сумі 203064,57 грн. та на рахунку № 26004057000650 у сумі 5000 дол. США, що по курсу НБУ станом на 01.07.2014 становить 59116,73 грн., а всього 262181,30 грн. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати у розмірі 18614,88 грн. та 3% річних у розмірі 2305,76 грн., які також просить стягнути з відповідача за порушення грошового зобов'язання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що за законодавством України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, проведення на території АР Крим референдуму щодо його статусу та визнання Російською Федерацією республіки Крим як сувереної і незалежної держави, з введенням своїх військ на її територію є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом, про що вказано і в Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Севастопольська філія ПАТ КБ "Приватбанк", з якою позивач уклав договори про відкриття банківського рахунку на здійснення розрахунково-касового обслуговування, знаходиться на тимчасово окупованій території України, тому для спірних правовідносин необхідно застосовувати спеціальні норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким, зокрема, відповідальність за наслідки окупації покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права (частина 3 ст. 5 зазначеного Закону).

Крім цього, у листі Національного банку України від 01.07.2014 за вих. № 25-112/34154 також є посилання на статтю 5 вищезгаданого Закону, що є свідченням того, що законодавець поклав всю відповідальність за порушення будь-яких прав на Російську Федерацію як на державу-окупанта, з огляду чого місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідальність за порушені права позивача покладається не на зазначеного у позові відповідача, а саме на Російську Федерацію, у зв'язку з чим позов подано не до того відповідача. Проте, заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача. Враховуючи те, що позивач наполягає на тому, що відповідачем у даному спорі є ПАТ КБ "ПриватБанк", тому господарський суд дійшов висновку щодо наявності обставин для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач не є належним.

Водночас, місцевим господарським судом зауважено, що позивачем не надано суду договори на підставі яких між сторонами виникли спірні правовідносини, дослідження яких надало б можливість встановити чи визначено сторонами у договорах, як форс-мажорні обставини - тимчасова окупація території України, що дало би підстави для належних висновків про відповідальність сторін та умови звільнення від неї.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Так, місцевим господарським судом не взято до уваги, що Банк (відповідач) у листі за вих. № 20.1.0.0.0/7-20140627/432 від 08.07.2014 повідомив позивача, що відповідно до чинного законодавства України ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті www.privatbank.ua у мережі Інтернет. Клієнт, надаючи банку належним чином заповнену заяву про відкриття поточного рахунку, висловлює свою згоду, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає укладений договір про банківське обслуговування. Дана форма договору відповідає приписам ст. 634 Цивільного кодексу України, а отже між банком і клієнтом склалися правовідносини з договору банківського рахунку, які регуюються Главою 72 Цивільного кодексу України, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492.

Враховуючи той факт, що до матеріалів справи долучено заяви позивача про відкриття поточних рахунків № 26000060487576 та № 26004057000650, які оформлені із додержанням вищезазначених вимог законодавства, тому висновок місцевого господарського суду з приводу того, що позивачем не подано суду договори, на підставі яких між сторонами виникли спірні відносини суд апаеляційної інстанції визнав помилковим.

Разом з тим, в силу приписів ст. ст. 1068, 1071 Цивільного кодекс у України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.