Постанова ВГСУ від 17.03.2015 року у справі №903/763/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 903/763/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Мітічкін А.С., Найденко І.О.,відповідача -Шестаков Д.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Золотий екватор"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014у справі№903/763/14 за позовомДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"доТОВ "Золотий екватор"про стягнення 122427,37 грн. пені та 76952,57 грн. штрафувстановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.09.2014 (суддя Слободян П.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (судді: Гулова А.Г., Маціщук А.В., Петухов М.Г), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Золотий екватор" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.253,254,551,599 ЦК України, ст.233 ГК України та ст.ст.43,83,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем невірно визначено останній день прострочення виконання відповідачем зобов'язання, внаслідок чого пеня нарахована за день фактичної поставки товару та період прострочення обчислено неправильно, що впливає на обґрунтованість розрахунку розміру пені. Крім того, заявник вказує на необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної неустойки на 90% від заявленої до стягнення суми, посилаючись на свій важкий фінансово-економічний стан та непомірно велику суму неустойки.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 114260,58 грн. пені з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до Рівненського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

23.05.2013р. між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ТОВ "Золотий екватор" був укладений договір поставки №11-16-1-13-1233 (а.с.20-24), згідно п.1.1 якого відповідач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити світлі паливно-мастильні матеріали для ВП ЗАЕС, ВП РАЕС, ВП ХАЕС, ВП ЮУАЕС, ДП "НАЕК "Енергоатом", а позивач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно п.п.1.2,5.1,5.4 цього договору найменування одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. Допускається дострокова поставка та поставка партіями. Датою поставки вважається дата накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Відповідно до п.7.2 договору поставки №11-16-1-13-1233 від 23.05.2013 за порушення строку поставки продукції відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

За порушення відповідачем строків поставки продукції позивачем нарахована передбачена договором неустойка (штраф та пеня): специфікація №3 - 837,51 грн. пені, специфікація №4- 89045,60 грн. пені, 54690,47 грн. штрафу, специфікація №5 - 1489,41 грн. пені, специфікація №6 - 476,43 грн. пені, специфікація №7 - 1532,71 грн. пені, специфікація №8 - 20878,92 грн. пені, 22262, 10 грн. штрафу, специфікація №10 - 8166,79 грн. пені, всього - 122427,37 грн. пені та 76952,57 грн. штрафу, а разом неустойка становить 199379,94 грн.

Претензія позивача від 20.06.2014р. №5882/51 про сплату неустойки в сумі 199379,94 грн. залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст.526,629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 та ч.1 ст.612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, згідно специфікацій №№3,4,5,6,7,8 продукція підлягала поставці поквартально рівними частинами, з правом дострокового постачання, тобто поквартальній поставці підлягала продукція вартістю: специфікація №3 п.1 - 1501589,20 грн.; специфікація №4 п.1 - 286800 грн., п.3 - 495844,00 грн.; специфікація №5 п.2 - 1214273,82 грн.; специфікація №6 п.1 - 2339571 грн.; специфікація №7 п.3 - 2977565,16 грн.; специфікація №8 п.1 - 184508 грн., п.3 - 113776 грн., п.4 - 19746 грн.

Згідно п.1.2 специфікації №10 продукція вартістю 1452480 грн. підлягала поставці протягом 30 календарних днів від дати укладення договору (додаткова угода №2 від 31.12.2013р.) тобто до 31.01.2014р.

Відповідно до ч.2 ст.254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року застосовується правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Таким чином, з огляду на те, що у договорі поставки, укладеному сторонами у другому кварталі 2013р. - 23.05.2013р. (специфікації №3,4,5,6,7,8) визначено терміни поставки - "поквартально рівними частинами, з правом дострокового постачання", продукція згідно вказаних специфікацій підлягала поставці рівними частинами, починаючи з другого кварталу 2013р. Відтак, останнім днем поставки у другому кварталі було 30.06.2013р., у третьому кварталі - 30.09.2013р., у четвертому кварталі - 31.12.2013р.

Таким чином, у зв'язку з простроченням поставки продукції у другому, третьому та четвертому кварталах 2013р. відлік терміну прострочення слід рахувати з 01.07.2013р., з 01.10.2013р. та з 01.01.2014р. відповідно.

Позивачем нарахована неустойка за прострочення поставки продукції у другому кварталі - з 24.08.2013р., у третьому кварталі - з 26.11.2013р., відповідно до дати поставки, що не є порушенням, оскільки нарахування неустойки є його правом, а не обов'язком, тобто позивач вправі нарахувати неустойку за менший термін прострочення.

За наведених обставин, апеляційний суд визнав правомірними позовні вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення з ТОВ "Золотий екватор" 122427,37 грн. пені та 76952,57 грн. штрафу.

Колегія погоджується з правильним висновком апеляційної інстанції про неправомірність відліку скаржником поквартального строку з моменту укладення договору поставки від 23.05.2013 та обумовлене цим помилкове бачення ним 27.08.2013р. в якості початку терміну прострочення виконання зобов'язання за І квартал 2013р., оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.254 ЦК України, які не містять договірних застережень, до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому, відлік кварталів ведеться з початку року. Відтак, доводи скаржника з цього приводу ґрунтуються на безпідставному довільному тлумаченні умов договору поставки без врахування положень ч.2 ст.254 ЦК України.

Касаційна інстанція також враховує, що подана касаційна скарга не містить жодних заперечень щодо правомірності нарахування позивачем та стягнення 76952,57 грн. штрафу за прострочення терміну поставки товару понад 30 днів на підставі абзацу 3 ч.2 ст.231 ГК України.

Водночас, колегія відхиляє твердження скаржника про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної неустойки на 90% від заявленої до стягнення суми, посилаючись на свій важкий фінансово-економічний стан та непомірно велику суму неустойки, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.