Постанова ВГСУ від 17.02.2026 року у справі №953/8287/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 953/8287/24

провадження № 51-2598км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130000975, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за таких обставин.

Так, 1 листопада 2023 року ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, під час воєнного стану, отримав повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди цього ж дня він з`явився, пройшов військово-лікарську комісію та після чого, будучи згідно довідки комісії придатним до військової служби, отримав повістку для відправлення 10 листопада 2023 року до військової частини для проходження військової служби.

Проте, 10 листопада 2023 року ОСОБА_6 , не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи придатним до військової служби, маючи прямий умисел, з метою ухилення від мобілізації, без поважних на те причин, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 8 липня 2024 року надав письмову заяву про відмову від призову на військову службу у зв`язку із мобілізацією.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На думку захисника, судові рішення є незаконними і необґрунтованими, а в їх основу покладено докази, які не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.

Захисник стверджує, що вирок суду першої інстанції постановлено за результатами спрощеного судового розгляду, що передбачено ст. 349 КПК, однак ОСОБА_6 вину у скоєному не визнав, а тому застосування скороченого розгляду прямо суперечить ч. 3 цієї статті, обмежує реалізацію права на останнього на захист та є істотним процесуальним порушенням.

Крім іншого зазначає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 336 КК, вирок суду не містить аналізу доказів, не досліджено обґрунтованість доводів про фіктивність вручення повістки неуповноваженими особами та відсутність належного обліку військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, призначене ОСОБА_6 покарання є надто суворим та судом не надано оцінки можливості застосування до останнього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання захисту про повторне дослідження доказів, про виклик і допит представників ІНФОРМАЦІЯ_6, про врахування релігійних переконань ОСОБА_8 як чинника, що унеможливлює його участь у військових формуваннях та інші.