ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 927/425/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Сибіги О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з додатковою відповідальністю "Автодар"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у справігосподарського суду Чернігівської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Автодар"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Провіант"простягнення 131805, 55 дол. США (еквівалент 2849116, 55 грн.), в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: Савенко М.М. (дов. від 02.01.15),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18.05.2015 господарського суду Чернігівської області в задоволенні позову про стягнення 46 512,83 доларів США основної заборгованості, 40382, 53 доларів США пені, 22127, 41 доларів США відсотків за користування чужими грошовими коштами та 22782, 78 доларів США збитків згідно контракту на поставку товару від 01.08.2011 № 01/08-11 відмовлено.
Постановою від 18.08.2015 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з додатковою відповідальністю "Автодар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у справі, який є нерезидентом України, звертаючись з позовом у даній справі послався на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Провіант" 01.08.2011 року факсимільним зв'язком було укладено контракт № 01/08-11, за умовами якого ТзДВ "Автодар" взяло на себе зобов'язання поставити, а відповідач - прийняти і оплатити товар згідно специфікацій до контракту, які є його невід'ємними частинами .
Пунктом 7.6 контракту передбачено, що у всьому, що не врегульовано положеннями контракту сторони керуються законодавством Республіки Білорусь.
Судами попередніх інстанцій у цьому зв'язку враховано положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", згідно якої у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових вимог.
Відповідно до ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року) компетентний суд держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати спори, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними, якщо на території цієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав: відповідач мав постійне місце проживання або місце знаходження на день висування позову.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Судами з'ясовано, що станом на 18.05.2014 року місцезнаходження відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Провіант" (ідентифікаційний код 32729070): м. Чернігів, вул. Пушкіна, будинок 16, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно частин 1-4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.
Частиною 1 статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частини другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини другої, третьої ст.32 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Частиною 4 статті 4 ГПК України передбачено, що господарський суд у випадках, передбачених законом чи міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно застосовано при вирішенні даної справи законодавство Республіки Білорусь, зокрема, Цивільний кодекс Республіки Білорусь.
Судами встановлено, що при зверненні з позовом позивачем до матеріалів справи було надано засвідчену директором ТДВ "Автодар" копію зазначеного вище контракту, проте, на вимогу суду першої інстанції оригіналу останнього сторонами надано не було.
Сервіси для юристів