ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 925/1099/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід29.10.2015у справі№925/1099/15Господарського судуЧеркаської областіза позовомпрокурора Чигиринського району в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській областідо1. Чигиринської районної державної адміністрації 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Маїс"третя особаКрасносільська сільська радапровизнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання повернути земельні ділянкиза участю
- відповідача-2:Конош В.В. (довіреність від 07.12.2015)- прокурора:Томчук М.О. (посвідчення №006606 від 01.08.2012),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись в суд з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - позивач), прокурор Чигиринського району просив визнати недійсним розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1) від 16.03.2011 №70 "Про надання в оренду земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Маїс""; визнати недійсним договір оренди 11 земельних ділянок загальною площею 131,8437 га, укладений 01.04.2011 між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Маїс" (далі - відповідач-2), та зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі 08.04.2011 під номером 712548254000006; зобов'язати відповідача-2 повернути державі в особі позивача земельні ділянки, передані в оренду відповідно до вказаних розпорядження та договору оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача в оренду землі державної форми власності відбулась без проведення земельних торгів, що порушує також інтереси суспільства.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.08.2015 (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Коротун О.М., Сулім В.В.), в позові відмовлено.
У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
У відзиві відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди обох інстанцій повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.
Позивач, відповідач-1, та третя особа відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.03.2011 відповідачем-1 було прийнято спірне розпорядження №70 про передачу позивачу в оренду земельних ділянок загальною площею 131,8437 га за межами населеного пункту в адмінмежах Красносільської сільської ради.
01.04.2011 між відповідачами був укладений спірний договір оренди цих земельних ділянок (з додатками), також підписано акти приймання-передачі землі.
У суд з даним позовом прокурор району в інтересах держави в особі позивача звернувся 01.07.2015.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд мотивував його тим, що прокурором та позивачем не доведені обставини, на які вони посилаються, як на підставу для задоволення своїх вимог, та не доведено порушення права і господарського інтересу держави у спірних правовідносинах, оскільки земельна ділянка державної власності передана в оренду на відповідних правових підставах, порушень при її передачі в оренду не доведено прокурором та позивачем, земельна ділянка не вибувала з власності держави. Також суд виходив із того, що на його вимогу матеріали перевірки, на які посилався прокурор у позові, надані не були, звернення зацікавлених осіб, перелік питань, суть порушення законодавства відповідачами прокурором не надані. Крім того, суд виходив із того, що прокурор не вказав осіб, які зверталися із заявами в прокуратуру про порушення їх прав та результат розгляду їх заяв (скарг), не вказав на наявність інших претендентів на спірні ділянки, не вказав про намір використання спірної ділянки в майбутньому.
Залишаючи без змін це рішення, суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що спірними актами про передачу в оренду землі права держави були порушені оскільки суд першої інстанції за відсутності належних доказів дійшов до висновку, що земельні торги з передачі в оренду спірної землі було проведено, тому у позові слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
При цьому цей суд виходив із того, що прокурор, визначивши орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, не врахував того факту, що його було створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, тобто після спливу строку позовної давності.
Прокурор у касаційній скарзі також погоджується з тим, що спірними актами права держави було порушено, однак обґрунтовує її тим, що строк позовної давності пропущено не було.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив із того, що земельна ділянка державної власності передана в оренду на відповідних правових підставах, порушень при її передачі в оренду не доведено прокурором та позивачем.
Не погодившись із такими висновками суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що суд першої інстанції за відсутності належних доказів дійшов до висновку, що земельні торги з передачі в оренду спірної землі було проведено.
Відповідно до положень частини першої статті 134 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною на час прийняття оспореного розпорядження, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судами встановлено і сторонами не заперечується, що спірна земля підлягала передачі в оренду на конкурентних засадах.
Однак приймаючи рішення місцевий господарський суд не навів доказів про те, що земельна ділянка передана відповідачу-2 в оренду на конкурентних засадах.
Відповідно до приписів статті 84 ч.1 п.3, статті 105 ч.2 п.7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є законними і обґрунтованими тоді, коли всі обставини справи, що входять до предмету доказування в справі та мають значення для її розгляду, відображені, в судових рішеннях, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Отже висновки суду апеляційної інстанції у цій частині є правильними.
Сервіси для юристів