ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 917/1823/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановичана постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015у справі№ 917/1823/15 господарського суду Полтавської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановичадопублічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"простягнення 262 507,82 грн за участю представників сторін:
від позивача: Крупельницький В.Л., дов. від 16.10.2015
від відповідача: Овчаренко В.Ю., дов. від 31.12.2015,
Касьянов С.М., дов. від 12.01.2016
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 180/30/13-KL від 20.16.2013 в сумі 262 507,82 грн, з яких: 209 753,41 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами за лютий 2015 року та 52 754,41 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання зі своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами за лютий 2015 року згідно з укладеним між сторонами кредитним договором № 180/30/13-KL від 20.16.2013.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2015 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на користь ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського В.І. 209 753,41 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами та 52 754,41 грн пені, а також до спеціального фонду державного бюджету 5 250,16 грн судового збору.
Місцевий господарський суд визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами за лютий 2015 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення банком переказу коштів з поточного рахунку відповідача на позичковий рахунок в якості сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2015 року, що, за висновком суду, є достатньою підставою для стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені за порушення строків сплати процентів у розмірах вказаних сум, визначених позивачем станом на день подання позову у даній справі, які підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (колегія суддів у складі: Шепітько І.І. - головуючий, медуниця О.Є., Черленяк М.І.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" задоволено, рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки, за висновком суду, вина відповідача у простроченні виконання зобов'язання відсутня, неможливість виконання зобов'язання по сплаті процентів за користування кредиту сталася внаслідок прострочення кредитора - ПАТ "Златобанк", який в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства не здійснив переказ коштів в якості сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2015 року з поточного рахунку відповідача на позичковий рахунок, який був ініційований відповідачем 13.02.2015 в операційний час банку до запровадження в ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації в межах залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не несе відповідальності за неможливість виконання зобов'язання по сплаті процентів, яка сталася внаслідок прострочення кредитора - ПАТ "Златобанк".
В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 20.06.2013 між публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк, позивач) та публічним акціонерним товариством "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 180/30/13-KL, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у гривні у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 30 000 000,00 грн, який відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 19.02.2014 до кредитного договору було збільшено до 40 000 000,00 грн.
У п.1.2. кредитного договору сторони визначили строк повернення кредитних коштів - по 19.06.2015 включно.
Згідно з п. 1.4. кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата у вигляді фіксованої процентної ставки в розмірі 21% річних, а з 30.07.2014 відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 30.07.2014 до кредитного договору № 180/30/13-KL від 20.06.2013 - 24 % річних.
Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 7.3. кредитного договору).
Згідно з пп. 3.3.2. п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п. 1.2. цього договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі та сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 40 000 000,00 грн відповідними траншами, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку відповідача з 01.12.2014 по 13.05.2015.
12.02.2015 відповідач здійснив повернення кредитних коштів в повному обсязі. При цьому, остаточне погашення кредиту відбулось шляхом зарахування зустрічних вимог, а саме: шляхом зарахування зобов'язання ПАТ "Златобанк" з повернення ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" грошових коштів у розмірі 29 000 000,00 грн, які перебували на депозитному рахунку відповідача в ПАТ "Златобанк" за укладеним між сторонами у справі договором депозиту №2/30/1 від 27.03.2014.
Однак, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов кредитного договору не сплатив проценти за користування кредитними коштами за лютий 2015 року в розмірі 209 753,41 грн, стягнення яких, а також стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 52 754,41 грн є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 1.4. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 30.07.2014 встановлено розмір процентів за користування кредитом - 24 % річних.
Згідно з п. 2.5. кредитного договору сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.
Сервіси для юристів