Постанова ВГСУ від 17.02.2016 року у справі №915/567/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 915/567/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)на постановуОдеського апеляційного господарського судувід19.11.2015у справі№915/567/15Господарського судуМиколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)доПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт"простягнення суми

за участю

- позивача:Варфоломєєва Л.В. (довіреність від 29.12.2015)- відповідача:Мальована Я.П. (довіреність від 22.12.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - позивач) просило з урахуванням збільшення позовних вимог стягнути з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" (далі - відповідач) 10 721,93 грн. боргу, 217,11 грн. три відсотки річних, 3 160,33 інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при здійсненні навантаження-розвантаження та обслуговування суден з квітня 2014 року по січень 2015 року в операційній акваторії 6-го та 7-го причалів, що включається в межі морського порту відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України", в якому здійснюються функції по забезпеченню безпеки мореплавства, отримав від позивача послуги, які оплачуються портовими зборами, а саме адміністративним та корабельним зборами, які відповідачем не оплачені.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2015 (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ярош А.І., судді Головей В.М., Гладишева Т.Я.) це рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з квітня 2014 року по січень 2015 року на операційній акваторії 6-го та 7-го причалів Філії відповідача "Миколаївський річковий порт" здійснювались вантажні операції по навантаженню морських суден, у яких приймали участь судна Філії, що підтверджено Загальними деклараціями про прихід та Загальними деклараціями про вихід.

Позивач виставив відповідачеві рахунки та відомості розрахунків до них, відповідно до яких нарахував корабельний збір відповідно до п.2.1 Порядку для суден груп А, Б, і Г у каботажному плаванні (за ставкою 0,0085 долара США за 1 куб. метр об'єму судна) та адміністративний збір.

Позивач, вважаючи, що вантажні операції відповідачем були здійснені в межах морського порту звернувся з позовом про стягнення з відповідача нарахованих сум портових зборів, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що територія морського терміналу 6-го та 7-го причалів відповідача входить в межі Миколаївського морського порту в силу закону, тому за вхід та вихід з акваторії порту, а також за заходження судна у порт відповідач як власник суден, що обслуговувались на вказаних вище причалах, повинен сплатити позивачу корабельний та адміністративний збори.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові своє рішення мотивував тим, що саме лише зазначення у Прикінцевих положеннях Закону України "Про морські порти України" про включення території морських терміналів до меж найближчого морського порту не є підставою для автоматичного включення причалів Філії відповідача "Миколаївський річковий порт", як морського терміналу, до меж морського порту, оскільки віднесення будь-яких об'єктів до меж морського порту відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти" державні підприємства - морські порти, інші підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", в яких на день набрання чинності цим Законом здійснюється надання послуг, вважаються відкритими незалежно від дня внесення відомостей про них до Реєстру морських портів України. Відомості про морські порти, функціонування яких організовано відповідно до цього Закону, та морські термінали вносяться до Реєстру морських портів України в установленому законодавством порядку (ч.1).

Підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", незалежно від їх місця знаходження в межах або за межами існуючих державних підприємств - морських портів, підлягають включенню до меж морського порту, акваторією якого вони користуються, або до меж найближчого морського порту (ч.2).

Територія таких морських терміналів, у тому числі територіально відокремлена від основної території морського порту, включається в межі відповідного морського порту (ч.3).

У пункті 7 статті 1 Закону України "Про морські порти" вказано, що морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про транспорт" до складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

В касаційній скарзі позивач вказує на те, що 6-й та 7-й причал відповідача відповідно до вищенаведених норм відноситься до підприємств морського транспорту та є морським терміналом, тому до вказаних причалів застосовуються положення частини 2 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти".

Проте згідно із визначенням у пункті 7 статті 1 Закону України "Про морські порти" морським терміналом є єдиний майновий комплекс, що розташований у межах морського порту, і включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури.

Відповідно до статті 8 цього Закону межами морського порту є межі його території та акваторії (ч.1).