ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 910/24533/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 16.09.2015 Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№ 910/24533/14Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний"доПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"простягнення страхового відшкодування в порядку суброгаціїза участю представників:
позивача: Матушевська А.Є., дов. від 04.12.2015;
відповідача: Подкуйко О.Ю., дов. від 01.01.2016;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/24533/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чинчин О.В., суддя - Курдельчук І.Д., Марченко О.В.) позов задоволений частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 30515,39 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Лобань О.І., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 у справі № 910/24533/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "СК АСКО - Донбас Північний" (Страховик) та ОСОБА_6 (Страхувальник) 26.04.2013 укладений договір страхування В № 059480, предметом якого є страхування транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
01.07.2013 по вул. Шосе Будівників, 31 у м. Сєверодонецьк Луганської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та транспортного засобу "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7 (довідка №9224003 про дорожньо - транспортну пригоду). В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Део", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю "Део" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) в результаті дорожньо-транспортної пригоди станом на 17.07.2013 становить 46249,60 грн. (звіт про оцінку транспортного засобу від 17.07.2013 №10/07), а ринкова вартість зазначеного транспортного засобу станом на 16.10.2013 складає 15224,21 грн (звітом про оцінку транспортного засобу від 16.10.2013 №05/10).
Суди дослідили, що ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.01.2014 встановлено порушення ОСОБА_7 вимог п.п. 10.1, 12.6 (г), 12.9 (б) Правил дорожнього руху України та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.
До того ж, висновком автотехнічної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Луганській області від 12.11.2013 №558/6 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 01.07.2013 сталась в результаті порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 10.1, 12.6 (г), 12.9. (б) Правил дорожнього руху України та зазначено, що дії водія транспортного засобу "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до страхового акту від 12.11.2013 № 341/13 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 31025,39 грн (платіжне доручення від 14.11.2013 № 4611).
Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1665615, розмір франшизи згідно із зазначеним полісом складає 510,00 грн.
Підставою для звернення до суду з даним позовом стала несплата відповідачем страхового відшкодування на користь позивача; відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 30515,39 грн відповідно до поліса № АС/1665615 лімітів відшкодування по майну.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 9438,87 грн та 3% річних в сумі 584,39 грн.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Законів України "Про страхування", "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ЦК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 30515,39грн.
Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтею 1191 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 38 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Сервіси для юристів