Постанова ВГСУ від 17.02.2016 року у справі №910/17610/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/17610/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства обмеженою відповідальністю "ТВИЧ"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром"дотовариства обмеженою відповідальністю "ТВИЧ"простягнення 65 164,01 грн в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:Гончарова О.В. - дов. б/н від 01.02.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 03.09.2015 господарського суду м. Києва (суддя: Ващенко Т.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "ТВИЧ" на користь ТОВ Науково-виробниче підприємство "Поліпром" 27996,10 грн. основного боргу, 20 218,60 грн. збитків від інфляції, 975,83 грн. 3% річних, 1379 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 26.11.2015 Київського апеляційного господарського суду (судді: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Власов Ю.Л., Гончаров С.А.) рішення від 03.09.2015 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором поставки товару. Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Щодо позовних вимог про відшкодування збитків від інфляції та 3% річних, то господарські суди зробили перерахунок враховуючи періоди їх настання.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "ТВИЧ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, передати справу на новий розгляд, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема ст.ст.530, 625, 692, 698 Цивільного кодексу України. Скаржник вказує, що оскільки сторонами договору поставки узгоджено оплату товару після його реалізації, на момент звернення позивача до господарського суду з цим позовом цього не було здійснено, тому строк оплати товару ще не настав.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Науково-виробниче підприємство "Поліпром" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.

Господарськими судами встановлено, що 01.04.2014 ТОВ Науково-виробниче підприємство "Поліпром" (постачальник) та ТОВ "ТВИЧ" (покупець) уклали договір поставки № 101-142-ДА14, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар згідно із замовленням покупця, а покупець прийняти його відповідно накладних та протоколу узгодження цін, що є невід'ємною частиною договору, та оплатити товар у строки, зазначені в п. 3.2 договору.

Пунктом 2.13 договору сторони передбачили, що якщо товар не реалізується протягом 30 календарних днів, покупець має право повернути його постачальникові, попередньо повідомивши про це постачальника. Повернення нереалізованого товару здійснюється в присутності відповідальних представників покупця й постачальника на підставі видаткових накладних протягом 7 календарних днів з моменту виставлення вимоги в письмовій формі

Відповідно п.п.3.1. та 3.2 договору загальна сума договору становить суму вартості товару, поставленого за всіма разом узятими накладними до договору. Покупець оплачує суму за поставлений товар за цінами, зазначеними у накладних, один раз на тиждень за проданий товар. Оплата може здійснюватись в тому числі й шляхом готівкових розрахунків, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 (п. 4.16 договору). Якщо за 20 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не відмовляється від даного договору, то договір вважається продовженим на один календарний рік (п.4.17 договору).

На виконання умов договору позивач у 2014 році здійснив поставку товару на загальну суму 137082,50 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, підписаними сторонами.

Поставлений товар відповідач оплатив частково на суму 109086,40грн.

Договором поставки №101-142-ДА14 сторони чітко не визначили строк виконання покупцем зобов'язання з оплати поставленого товару, оскільки прив'язка такого обов'язку визначення в пункті 3.2 договору "за проданий товар" не вказує на подію, що має неминуче настати, та не є відкладальною обставиною, а отже розрахунок за поставлений товар має здійснюватися з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Предметом позову є вимоги ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Поліпром" про стягнення з ТОВ "ТВИЧ" основної заборгованості за поставлену продукцію в сумі 69082,50 грн., 1706,69 грн. 3% річних та 35461,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.