ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 5019/2862/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток", м. Харків (голова комітету кредиторів)на ухвалувід 07.10.2015 господарського суду Рівненської області (про призначення ліквідатора)та постановувід 03.12.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5019/2862/11 господарського суду Рівненської областіпро банкрутство закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", с. Городок Рівненської області ліквідаторІванков В.М., м. Київ в судовому засіданні взяли участь представники:
арбітражний керуючий ТОВ "Фірма "Восток" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" боржникаСисун О.І.; Кошкін І.В., довір.; Туревич О.О., довір.; Лаврін О.В., довір.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 5019/2862/11 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" (далі - боржник), порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мельник І.А.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2014, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014, припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Мельник І.А. та призначено новим ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сисуна О.І.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.01.2015, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2015, відмовлено в задоволенні скарг кредиторів на дії (бездіяльність) ліквідатора арбітражного керуючого Сисуна О.І.
У серпні 2015 року відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі - ВАТ "РЗТА") звернулося зі скаргою на дії ліквідатора арбітражного керуючого Сисуна О.І. з вимогою про усунення останнього від виконання обов'язків ліквідатора боржника.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.09.2015, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2015, скаргу ВАТ "РЗТА" задоволено; усунуто арбітражного керуючого Сисуна О.І. від виконання обов'язків ліквідатора боржника.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.10.2015 (суддя Трускавецький В.П.), зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання голови комітету кредиторів боржника про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Ткаченка О.А.; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Іванкова В.М.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (судді: Крейбух О.Г. - головуючий, Демянчук Ю.Г., Дужич С.П.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (далі - скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким призначити ліквідатором арбітражного керуючого Ткаченка О.А.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 16, 17, 24 Закону про банкрутство. Скаржник посилається на те, що кандидатура арбітражного керуючого Ткаченка О.А. повністю відповідає вимогам Закону про банкрутство та саме ця кандидатура була запропонована суду комітетом кредиторів, що є безумовною підставою для призначення такої особи ліквідатором боржника.
17.02.2016 від скаржника та арбітражного керуючого Сисуна О.І. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які містять тотожне мотивування, а саме необхідність підготувати додаткові пояснення до скарги та додаткові матеріали. Проте переконливих обставин, які б об'єктивно перешкоджали заявникам підготувати та надати суду відповідні документі до дати судового засідання, останніми не зазначено. За таких обставин та враховуючи встановлений ст. 1118 ГПК України строк для розгляду касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотань.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У силу приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 2 та ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство правом надання кандидатур ліквідатора наділені комітет кредиторів та державний орган з питань банкрутства (коли справа про банкрутство порушена стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство ліквідатор призначається у порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.
Нормами ч. 2 ст. 17 Закону про банкрутство передбачено, що рішення про погодження кандидатури керуючого санацією (ліквідатора) приймає комітет кредиторів.
Кандидатури керуючого санацією (ліквідатора) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника.
Отже, відповідно до ст.ст. 16, 17 Закону про банкрутство комітет кредиторів наділений правом запропонувати суду кандидатуру ліквідатора, а право вибору кандидатури належить виключно суду у разі, якщо запропоновано декілька кандидатур.
Отже, під час призначення ліквідатора господарський суд не зв'язаний виключно кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, а у випадку конкуренції кандидатур має право самостійно призначити арбітражного керуючого, який має переваги перед іншими запропонованими суду кандидатурами з метою дотримання балансу інтересів і усунення конфлікту між банкрутом і його кредиторами відповідно до вимог ст. 31 Закону про банкрутство.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 24/5005/14436/2011, яка в силу ст. 11128 ГПК України повинна враховуватись усіма судами України.
Як вбачається, суд першої інстанції розглядав дві кандидатури арбітражних керуючих, а саме: Ткаченка О.А., кандидатура якого запропонована комітетом кредитором (протокол від 02.10.2015) та Іванкова В.М., кандидатура якого також розглядалась комітетом кредиторів але була відхилена, проте запропонована одним з членів комітету кредиторів - ВАТ "РЗТА".
Вказане свідчить, що має місце конкуренція кандидатур арбітражних керуючих, оскільки обидві запропоновані суду кандидатури розглядались комітетом кредиторів. У цьому випадку суд, забезпечивши реалізацію комітетом кредиторів законодавчо встановленого права запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого, одночасно повинен надати оцінку відповідному рішенню комітету кредиторів про вибір однієї з розглянутих ним кандидатур арбітражних керуючих, у тому числі на предмет відповідності такого рішення вимогам законодавства про банкрутство.
У зв'язку з чим суд вправі розглянути обидві запропоновані йому кандидатури на відповідність вимогам Закону про банкрутство, оцінити здатність кожного з запропонованих арбітражних керуючих належним чином виконувати передбачені Законом про банкрутство обов'язки ліквідатора, з урахуванням освіти, досвіду та показників роботи у попередніх справах, кількості справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявності у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора у конкретній справі тощо. За наслідками чого саме суд приймає рішення про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого, який порівняно з іншими запропонованими кандидатурами здатен найбільш кваліфіковано організувати проведення ліквідаційної процедури.
Сервіси для юристів