ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2016 року Справа № 5011-19/13959-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 07.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015за заявою Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про заміну сторони виконавчого провадженняу справі№ 5011-19/13959-2012 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Сведбанк" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Омега Банк")доПублічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
скаржника: Гуцул А.Д., дов. від 16.02.2016 № 21/2016
ПАТ "Дельта банк": Русскіна О.В., дов. від 04.01.2016 б/н
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі № 5011-19/13959-2012 (суддя Полякова К.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Рябухи В.І., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 5011-19/13959-2012, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не вірно визначено правову природу договору застави № 326, який є змішаним договором та містить положення правочину про відступлення права вимоги з відкладальною умовою, у зв'язку із чим неправильно застосовано норми ст.ст. 212, 512, 513 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 у справі № 5011-19/13959-2012 задоволено повністю позов Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (яке в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк") до Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" та звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 19.07.2007 № 420\ІП-1 - майновий комплекс, загальною площею 7 976,60 кв.м, який розташований у місті Києві по вул. Куренівській, 5/7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м.; виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м; виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м. та належить на праві власності ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" шляхом надання ПАТ "Сведбанк" з метою погашення заборгованості ПАТ "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" за кредитним договором від 29.11.2005 № 420 у загальному розмірі 7511081,76 грн., з яких: 5850000 грн. - заборгованість за кредитом; 1179193,84 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 481887,92 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів перед ПАТ "Сведбанк"; встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності.
25.10.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40333008 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 у справі №5011-19/13959-2012.
Матеріали справи також свідчать, що 14.08.2013 між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 5 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого на користь ПАТ "Дельта Банк" передано права вимоги по кредитному договору від 29.11.2005 № 420 та іпотечному договору від 19.07.2007 № 420/ІП-1.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав (далі - договір застави), предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, що є його невід'ємною частиною. Заборгованість за кредитними договорами становить 96380916,83 грн., в тому числі за кредитним договором від 29.11.2005 № 420, укладеним між ЗАТ "Тас-Інвестбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та Відкритим акціонерним товариством Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (ТОДАК) у сумі 9745372,66 грн.
Пунктом 3.1.4 договору застави сторони погодили, що заставодержатель має право, зокрема, звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, зокрема у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
Згідно із п. 3.1.5 договору застави заставодержатель має право самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.
Як передбачено з п. 4.7 договору застави, у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.5 даного договору заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття, приєднання, виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за яким передані в заставу за цим договором.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 по 02.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Посилаючись на те, що відкладальна умова в частині відступлення права вимоги, передбачена п. 4.7 договору застави, у вигляді прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" настала 02.03.2015, в день прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 51 "Про запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, позивач вважає, що з цієї дати до нього відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України перейшли всі права та обов'язки кредитора до боржників, в тому числі по кредитному договору від 29.11.2005 № 420, у зв'язку із чим просив замінити стягувача ПАТ "Омега Банк" на процесуального правонаступника ПАТ "Авант-Банк" у виконавчому провадженні ВП № 40333208 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 № 5011-19/13959-2012.
Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "Авант-Банк", суди попередніх інстанцій виходили з того, що уступка права вимоги за ст.ст. 512, 514 ЦК України та уступка заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права згідно із ст. 23 Закону України "Про заставу", мають різну правову природу, і умови договору застави не свідчать про те, що відбулась заміна кредитора у відносинах за кредитним договором або повинна відбутись згідно з умовами договору застави під відкладальною умовою. Крім цього, місцевий господарський суд послався на заборону примусового стягнення коштів та майна банку та звернення стягнення на майно банку, передбачену п. 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та дійшов висновку про те, що ПАТ "Дельта Банк" втратив можливість щодо будь-якого відчуження майна банку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, зазначає наступне.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Сервіси для юристів