ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2015 року Справа № 917/1216/14
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року у справі №917/1216/14 господарського суду Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення суми,
за участю представників:
Позивача: Пасюк В.В., дов. № 0216 від 16.02.2015 року,
Відповідача: Червона О.В., дов. № 01-11/4179від 03.04.2014 року.
В с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (далі - ТОВ "Бовітус", Позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 1050594,02 грн. заборгованості за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року за договором № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року, а також 124835,66 грн. інфляційних втрат, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, 139802,61 грн. пені, нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року та на залишок заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року позов ТОВ "Бовітус" задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року рішення господарського суду Полтавської області від 04.09.2014 року скасовано частково - в частині стягнення 124835,66 грн. інфляційних втрат, 20038,8 грн. трьох відсотків річних і 139802,61 пені, та прийнято у цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог. В іншій частині, рішення суду першої інстанції постановою суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 509, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 42, 43, 32, 33, 43, 99, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2010 року між ТОВ "Бовітус" (Виконавець) і ВАТ "Полтаваобленерго" (Споживач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") було укладено договір № 37 на послуги постачання технічної води (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.) Виконавець зобов'язався надати Споживачеві послуги постачання технічної води, а ПАТ "Полтаваобленерго" (споживач) зобов'язувалося розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України.
Також, 01.05.2013 року між ТОВ "Бовітус" і ВАТ "Полтаваобленерго" було укладено додаткову угоду до договору № 37 на послуги постачання технічної води.
При цьому, сторони, з урахуванням додаткової угоди від 01.05.2013 року до Договору, погодили, зокрема, про те, що розрахунковим періодом оплати послуг постачання технічної води є один умовний місяць: з 24 по 24. Споживач розраховується за споживання послуг на протязі п'яти банківських днів після вручення Виконавцем рахунку, податкової накладної та акту прийому-передачі технічної води. Відлік простроченого платежу починається з наступного дня після закінчення цього терміну. У випадку прострочення оплати за кожен день прострочки нараховується пеня (п. 3.1.); облік кількості води, що подається Виконавцем та використовується Споживачем, на кожному вводі визначається приладами обліку з погрішністю вимірювання не вище 1,5 % з глибиною погодинного архівування та архівом не менше 840 годин. Споживач зобов'язаний мати працюючі прилади обліку (п.п. 3.2., 3.3.); Споживач розраховується з Виконавцем в грошовій формі по договірному тарифу. Зміна договірного тарифу здійснюється після узгодження його розміру із Споживачем з моменту підписання угоди про його зміну. Тариф на постачання технічної води складає 2,03 за 1 м.куб., у т.ч. ПДВ. До складу тарифу на постачання технічної води входить вартість її транспортування по трубопроводам КП "Кременчукводоканал" (п. 3.6.); Споживач зобов'язаний своєчасно в п'ятиденний термін після вручення рахунку Виконавцем, оплачувати надані йому послуги (п. 4.4.1.); у разі несвоєчасного виконання умов оплати Споживач сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки (п. 5.2.).
Згідно п. 6.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Судами також встановлено, що на виконання умов Договору в період з 25.03.2014 року по 20.05.2014 року Виконавцем було надано послуги Споживачу з постачання технічної води у кількості 517534 куб.м. на загальну суму 1050594,02 грн., проте такі послуги Відповідач у визначені Договором строки належним чином не оплатив.
Крім того, як видно з матеріалів справи, що також було встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/388/14 від 05.05.2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року, з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ТОВ "Бовітус" було стягнуто 1811584,18 грн. основного боргу, 42679,98 грн. пені, 41283,80 грн. інфляційних втрат, 8406,07 грн. трьох відсотків річних і 38091,45 грн. за поставку технічної води у грудні 2013 року і січні-лютому 2014 року на підставі договору № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року.
При цьому, на виконання вказаного судового рішення від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14 Відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 812166,33 грн., про що повідомив Позивача відповідним листом 25.06.2014 року
Також, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було вчинено виконавчі дії з примусового виконання судового рішення у справі №917/388/14 і 08.08.2014 року стягнуто з Відповідача на користь Позивача 617213,83 грн.
Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Бовітус", з посиланням на положення ст.ст. 509, 510, 526, 527, 610-612, 625, 629 ЦК України, умови договору № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року і додаткової угоди до нього, та наявність непогашеної у повному обсязі заборгованості, визначеної судовим рішенням у справі № 917/388/14, з урахуванням уточнень до позовних вимог, є стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року, 124835,66 грн. інфляційних втрат, у тому числі: 33881,95 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 90953,71 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14, 20038,80 грн. трьох відсотків річних, у тому числі: 7987,97 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 12050,83 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі №917/388/14, а також 139802,61 грн. пені, у тому числі: 58016,56 грн. - нарахованих на підставі актів за квітень-травень 2014 року і 81786,05 грн. - нарахованих по залишку заборгованості за послуги постачання технічної води, встановленої рішенням господарського суду Полтавської області від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14.
Суд першої інстанції, з урахуванням представлених доказів по справі, вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, 628, 629, 629, 712, 901 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, та умов укладеного між сторонами договору № 37 на послуги постачання технічної води від 01.02.2010 року та додаткової угоди до нього, встановивши при цьому наявність заборгованості по оплаті поставленої технічної води за період з квітня по травень 2014 року та перевіривши розмір нарахованих штрафних санкцій по заборгованості у даному спорі, у тому числі - і розмір, заявлених до стягнення штрафних санкцій, нарахованих на залишок непогашеної у повному обсязі заборгованості, визначеної судовим рішенням у справі № 917/388/14, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з урахуванням поданих Позивачем уточнень до позовних вимог, у повному обсязі.
Погодившись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року, разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення відповідних сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних і пені, нарахованих, як на вказану суму боргу, так і тих, що були нараховані на залишок непогашеної заборгованості, встановленої рішенням господарського суду від 05.05.2014 року у справі № 917/388/14, та про відмову у цій частині позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що чинне законодавство не передбачає можливості нарахування індексу інфляції, трьох відсотків річних і пені після прийняття судового рішення у справі, оскільки з прийняттям судового рішення правова природа таких не змінилася, а наявність такого рішення не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, і є тільки способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин щодо яких виник спір.
З висновками суду апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1050594,02 грн. боргу за поставлену технічну воду у квітні-травні 2014 року колегія суддів касаційної інстанції погоджується і визнає їх такими, що відповідають положенням норм матеріального права, і такими, що були зроблені з дотриманням процесуальних норм, а тому, залишає постанову суду апеляційної інстанції у цій частині без змін.
Сервіси для юристів