Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №916/1682/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 916/1682/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача-Громніцький Ю.П.,відповідача-Зязюн І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.12.2014у справі№916/1682/14за позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доКП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"про стягнення 350000 грн. заборгованості, 75543,35 грн. пені, 82246,25 грн. штрафу, 11271,67 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 25151,96 грн. ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2014 (суддя Д'яченко Т.Г.), винесеною на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 350000 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2014 (суддя Д'яченко Т.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 (судді: Головей В.М., Колоколов С.І., Шевченко В.В.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.549,625,629 ЦК України та ст.ст.193,218,230 ГК України стягнуто з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 36064,89 грн. пені, 41123,12 грн. штрафу, 7445,19 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 24469,23 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване доведеністю порушень відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №12/1082-БО-23 від 18.10.2012 шляхом несвоєчасної оплати поставленого газу та обґрунтованістю вимог позивача про стягнення з штрафних санкцій, з врахуванням виправлень у зв'язку із проведеним судом перерахунком сум штрафних санкцій. Стосовно позовних вимог про стягнення 72129,78 грн. пені та 82246,25 грн. штрафу суд першої інстанції на підставі п.3 ст.83 ГПК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшив їх розмір до 36064,89 грн. та 41123,12 грн. відповідно.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 39478,46 грн. пені та 41123,12 грн. штрафу, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.549,551,625 ЦК України, ст.ст.42,218,219,233 ГК України та ст.ст.4,42,43,83,84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували особливі обставини щодо діяльності позивача, його майнові інтереси та тяжкий фінансовий стан, який спричинений в тому числі неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №12/1082-БО-23 від 18.10.2012. Заявник також вказує на недоведеність виняткового характеру випадків для зменшення розмірів пені та штрафу з огляду те, що збитки позивача від вимушеного залучення комерційних кредитів за ринковими відсотковими ставками через несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий природний газ такими контрагентами, як відповідач, не компенсуються заявленою до стягнення загальною сумою штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, тобто розмір збитків кредитора значно перевищує розмір неустойки.

КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями відповідача за жовтень-листопад 2012р., прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині, а також додатково (більш ніж на 50%) зменшити розміри пені та штрафу, підлягаючих до стягнення на користь позивача, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.213,549,610,614,625 ЦК України, ст.ст.218,230,233 ГК України та ст.ст.43,83,84 ГПК України. Зокрема, скаржник наголошує на недоведеності своєї вини у несвоєчасному розрахунку за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2012р., зважаючи на те, що станом на 12.03.2013р. (лист ПАТ "НАК "Нафтогаз України" №26-1166/1.2-13) акти приймання-передачі газу за жовтень та листопад 2012р., які згідно п.3.4 договору №12/1082-БО-23 від 18.10.2012 є підставами для остаточних розрахунків між сторонами, не підписувалися позивачем та не поверталися відповідачу, тобто не настала підстава для остаточного розрахунку.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

18.10.2012р. між Компанією (продавець) та підприємством (покупець) укладений договір №12/1082-БО-23 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п.1.2 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня по грудень 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4360457,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін без претензій та скріплені печатками.

Відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 4010457,32 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо. На момент пред'явлення даного позову теплопостачальне підприємство сплатило заявлену в позовній заяві частину суми основного боргу в розмірі 350000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме: №7214 від 22.04.2014р. на суму 100000,00 грн., №7334 від 08.05.2014р. на суму 100000 грн., №7379 від 15.05.2014р. на суму 150000 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з жовтня по грудень 2012р., апеляційна інстанція встановила, що наданий позивачем розрахунок 3% річних, здійснений з помилками, а саме позивачем помилково включені в розрахунок дні, коли відповідні зобов'язання ще не настали (14.11.2012, 14.12.2012, 14.01.2012) та неправомірно включені до днів прострочення дати здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості (07.12.2012р., 14.12.2012р., 21.01.2013р.), які місцевий господарський суд виправив власним розрахунком, а тому, перевіривши арифметичний розрахунок господарського суду розміру 3% річних, погодилася, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 24469,23 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за період з жовтня по грудень 2012р., апеляційна інстанція встановила, що наданий позивачем розрахунок також здійснений з помилками, а саме позивачем не було враховано роз'яснення, вміщені в п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14, щодо нарахування інфляційних за поточний місяць з урахування суми боргу, яка існувала на кінець місяця, а також не враховано часткові оплати, що були проведені відповідачем у жовтні та листопаді 2013р., які господарський суд виправив власним розрахунком, а тому, перевіривши арифметичний розрахунок господарського суду розміру інфляційних втрат, погодилася, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 7445,19 грн.

Враховуючи викладені обставини та приписи ч.2 ст.625 ЦК України апеляційна інстанція дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги з врахуванням виправлень в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 75543,35 грн. суд першої інстанції зробив власний розрахунок суми пені, оскільки позивачем помилково включені в розрахунок дні, коли відповідні зобов'язання ще настали (14.11.2012р., 14.12.2012р., 14.01.2012р.) та неправомірно включені до днів прострочення дати здійснених відповідачем платежів (07.12.2012р., 14.12.2012р., 21.01.2013р.), отже, сума пені становить 72129,78 грн., з даною виправленою сумою погодився апеляційний суд, оскільки, перевіривши арифметичний розрахунок господарського суду щодо розміру пені, та 7% штрафу - 82246,25 грн., та висновки місцевого суду щодо необхідності зменшення розміру вказаних сум, зазначив наступне.

Право на нарахування пені та 7% штрафу сторони узгодили в п.7.2 договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 7% штрафу, колегія суддів, дійшла висновку, що сума пені з врахуванням виправлень господарського суду та розрахунок розміру 7% штрафу, наданий позивачем, зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочення та розміру прострочених грошових сум.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу до 1 грн. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що газ був придбаний виключно для виробництва теплової енергії та постачання послуги з централізованого опалення таким категоріям споживачів як населення та релігійні організації. Однак, зазначені категорії споживачів оплату за надані послуги своєчасно не здійснювали.

Відповідно до п.3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Апеляційним судом при розгляді клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій враховано, що: заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для подальшої реалізації теплової енергії населенню та релігійним організаціям (споживачам), виникла у зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за надані послуги; ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу №12/1082-БО-23 від 18.10.2012 (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена на 100%); згідно звіту про фінансові результати підприємства за 2012 рік розмір дебіторської заборгованості складав 6 379,0 тис. грн., з якої 4 115,5 тис. грн. - по населенню, 821,8 тис. грн. - по бюджетним організаціям всіх рівнів, 657,2 тис. грн.. - заборгованість держави по пільгах та субсидіях. За 2013 рік розмір дебіторської заборгованості становить 4563,9 тис. грн. (т.1 а.с.109-114); згідно Звіту про фінансові результати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за 2013р. збиток підприємства за 2013р. складає 12521324 грн.; позивач належить до державного сектору економіки; за договором №12/1082-БО-23 від 18.10.2012р. постачався імпортований природній газ, який Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами.

Апеляційним судом взято до уваги матеріальний стан іншої сторони зобов'язання, яким є позивач у справі, та ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором станом на час розгляду справи, а також недоведеність позивачем того, що збитки спричинені Компанії внаслідок виникнення заборгованості відповідача чи його несвоєчасними розрахунками.

Враховуючи викладене, апеляційний суд визнав доцільним зменшити на 50% розмір заявлених штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача, а тому погодився з судом першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу до 36064,89 грн. та до 41123,12 грн. відповідно.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.