Постанова ВГСУ від 17.02.2015 року у справі №910/13940/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 910/13940/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиноюна постановувід 16.12.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/13940/14господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Експериментальний центр Еконова"доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиноюпростягнення 70 000,00 грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Таран М.В. (довіреність № 10 від 16.02.2015) Жак-Кітаєнко Д.О. (довіреність № 11 від 30.01.2015); Приходько Я.М. (довіреність № 14 від 30.01.2015)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Головіна К.І.) від 06.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Ільєнок Т.В., Станік С.Р.) від 16.12.2014, у справі № 910/13940/14 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Приватного підприємства "Експерементальний центр Еконова" заборгованість в сумі 70 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.237, 238, 244, 245, 246, 247, 248 ЦК України, ст.47, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Експериментальний центр Еконова" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 70 000,00 грн заборгованості за договором поставки вторинної сировини, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором.

Судами встановлено таке.

05.02.2013 між Приватним підприємством "Експерементальний центр Еконова" (постачальник), та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (покупець), був укладений договір №9/2013 (далі - договір), згідно умов п.1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця вторинну сировину, а покупець прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця, в якому вказуються кількість, асортимент та найменування товару, а також строк поставки. Замовлення за домовленістю сторін може містити також інші відомості, не передбачені даним договором, але які безпосередньо стосуються поставки певної партії товару. Замовлення оформлюється у письмовій формі та направляється постачальнику за допомогою факсу, електронної пошти або передається особисто уповноваженому представнику постачальника (під підпис), але в будь-якому разі засобом, що забезпечує фіксацію тексту та дати замовлення.

Відповідно до п.2.1. договору ціна, кількість та асортимент товару визначається у специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Специфікацією №1 до договору передбачено, що постачальник та покупець домовилися про наступні встановлені ціни, кількість і асортимент товару, а саме 51,8 т полієтилену, по ціні 1 500,00 грн, загальною сумою до сплати 77 700,00 грн в т.ч. ПДВ (а.с.7).

Згідно з п.3.2. договору розрахунки за доставлений товар відбувається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків-фактур протягом 90 банківських днів з моменту отримання товару. Датою отримання товару являється дата прийняття товару покупцем на своєму складі. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що загальна сума договору складається з сукупної вартості окремих партій товару, поставлених згідно з накладними протягом строку дії даного договору.

Відповідно до п.4.1.1., п.4.3.1. договору постачальник зобов'язався передати товар, згідно умов договору, а покупець здійснювати своєчасно розрахунки з постачальником, згідно до умов договору.

Згідно п.9.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2013, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на підставі специфікації №1 від 05.02.2013 до договору передано відповідачу товар на суму 77 700,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №12345 від 05.02.2013 (а.с.8), яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

На оплату поставленого товару позивачем виставлено рахунок №2 від 05.02.2013 на суму 77 700, 00 грн (а.с.46).

Відповідач після одержання від позивача претензії №7 від 17.06.2014 частково оплатив вартість товару, переданого йому за договором №9/2013 від 05.02.2013, у розмірі 7 700, 00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 24.06.2014, з призначенням платежу: "оплата за вторинну сировину (поліетилен) зг.рахунка №2 від 05.02.2013 Без ПДВ. Тендеру не підл." (а.с.37).

Несплаченим залишився товар на суму 70 000, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.