ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2014 року Справа № 915/1437/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі№ 915/1437/13 господарського судуМиколаївської області за позовомТовариства з додатковою відповідальністю Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" провизнання недійсним договору
за участю представників від: позивача не з"явилися, повідомлені належним чиномвідповідача Грищенко Д.С. (довір. від 18.12.2012)
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2013 року Товариство з додатковою відповідальністю Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко" (Позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (Відповідач) про визнання недійсним договору іпотеки від 10.12.2007, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ЗАТ "Житлобуд-Ніко", посвідченого 10.12.2007 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що за договором іпотеки у заставу Відповідачеві передані майнові права на незакінчені будівництвом нежитлові приміщення і квартири, а відповідно до статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору) майнові права не могли бути об"єктом іпотеки, що в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України дає підстави для визнання недійсним іпотечного договору від 10.12.2007.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2013 у справі № 915/1437/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог Будівельної фірми "Житлобуд-Ніко".
Залишаючи без задоволення позовні вимоги, місцевий господарський суд погодився з правовим обґрунтуванням позовних вимог Позивача, але вказав на пропуск строку позовної давності для захисту порушеного права.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 скасовано рішення місцевого господарського суду по справі № 915/1437/13. Позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 10.12.2007, укладений між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ЗАТ "Будівельна фірма "Житлобуд-Ніко", посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Матвєєвою І.М. 10 грудня 2007 року за реєстровим номером 1178.
Постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що договір іпотеки від 10.12.2007 не відповідає вимогам, чинного на час його укладення, законодавства і є недійсним з підстав, закріплених в статтях 5, 18 Закону України "Про іпотеку", частині 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.
Щодо строку позовної давності апеляційний господарський суд послався на частину 1 статті 261 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Не погоджуючись із висновками суду першої і апеляційної інстанцій, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2013, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 у справі № 915/1437/13, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Зокрема, Позивач зазначає, що стаття 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) не містила заборони щодо передачі у заставу майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
В договорі іпотеки вказується на те, що сторони попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства. Позивачеві мало бути відомо про порушення його прав в момент підписання договору іпотеки (10.12.2013), а відтак, з урахуванням вимог статті 257, частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності почався 11.12.2007 та сплинув 11.12.2010 року.
Також, Відповідач зазначає, що в силу статей 575, 576 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, а предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, судами не досліджувалися питання про укладення додаткових угод до договору іпотеки від 10.12.2007, які фактично усунули порушення вимог Закону України "Про іпотеку", які тягнуть за собою визнання правочину недійсним.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.12.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк) та ЗАТ Будівельною фірмою "Житлобуд-Ніко" (Позичальник) укладено кредитний договір № 10/01-02/07-094, який передбачає відкриття Позичальнику невідновлювальної кредитної лінії на суму 15 000 000 грн. з оплатою 13,5 % річних та терміном повернення до 05.12.2008.
На забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Іпотекодержатель) і ЗАТ Будівельною фірмою "Житлобуд-Ніко" (Іпотекодавець) 10 грудня 2007 року укладено і нотаріально посвідчено договір іпотеки, умови якого передбачають передачу в іпотеку майнових прав на незакінчені будівництвом промтоварний, продовольчий магазини, нежитлові приміщення і квартири, що будуються за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, номер об"єкта будівництва - буд. 13Ж, а також незавершені будівництвом квартири, що будуються за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, номер об"єкта будівництва - буд. 13-З.
Загальна вартість предмета іпотеки сторонами визначена на суму 7 247 000 грн.
До касаційної інстанції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надало додаткові угоди від 04.02.2010, від 11.06.2012 до договору іпотеки від 10.12.2007, із яких слідує, що сторони вносили зміни до кредитного договору щодо розміру кредиту і терміну його повернення. Зокрема, в додатковій угоді від 11.06.2012 до договору іпотеки від 10.12.2007 зазначається, що Позичальник отримав від Іпотекодержателя кредит на суму 12 091 001, 50 грн., який зобов'язується повернути до 24.09.2012.
В серпні 2013 року Товариство з додатковою відповідальністю "Житлобуд-Ніко" звернулося до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 10.12.2007, посвідченого 10.12.2007 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. за реєстровим номером 1178.
Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку", за яким законодавство про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу, Господарського кодексу України, цього Закону і інших нормативно-правових актів.
По даній справі вирішується спір щодо недійсності іпотечного договору з тих підстав, що на момент укладення спірного договору майнові права на об"єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.
Так, за змістом частин 1, 3 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Сервіси для юристів