ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2017 року Справа № 904/3013/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№ 904/3013/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення заборгованості у розмірі 22814, 64 грн.
за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачане з'явився
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 21198,84 грн. плати за користування вагонами та 1615,80 грн. збору за зберігання вантажу. Позов мотивовано несвоєчасним забиранням вантажу відповідачем, як одержувачем, на свою під'їзну колію, про що складено акти про затримку та акти загальної форми, та приписами статей 42, 46, 119, 125 Статуту залізниць.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що спірні правовідносини виникли між ним та Державним підприємством "Придніпровська залізниця", водночас, доказів заміни сторони у зобов'язанні або правонаступництва та переходу прав та обов'язків Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" позивач не надав; також відповідач зазначив про відсутність його вини у затримці вагонів, про що його представниками зроблено застереження про відмову в сплаті вказаної плати, а відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки підписані його представниками із зауваженнями; відповідач був готовий прийняти дані вагони, шляхи прийому були вільні; одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є взаємовиключним.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 21198,84 грн. плати за користування вагонами, 1615,80 грн збору за зберігання вантажу, 1378,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (судді: Чимбар Л.В. - головуючий, Подобєд І.М., Березкіна О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди не надали оцінки доводам та доказам відповідача, з яких вбачається, що його вина відповідача у затримці відсутня, а затримка вагонів була спричинена саме залізницею; суди не перевірили правомірність дій диспетчера позивача щодо планування роботи станції, в зв'язку з чим позивач не довів факту неможливості подачі спірних вагонів; суди не з'ясували належним чином питання щодо правонаступництва та переходу прав та обов'язків Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", не врахували, що державна реєстрація Державного підприємства "Придніпровська залізниця", як сторони у спірних правовідносинах не припинилась, а, відтак, не з'ясували належність позивача у справі.
Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи навівши для прикладу відповідну практику Вищого господарського суду України щодо подібних правовідносин.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 28.11.2013 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (залізниця) та Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії), уклали договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч, відповідно до пункту 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Відповідно до пункту 5 договору передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу 4,5 год.; передача розбірних поїздів за повідомленнями. Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим, прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Згідно з пунктом 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.
Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (пункт 8 договору). Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).
Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за подачу, забирання вагонів згідно таблиці 1, таблиці 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (тарифне керівництво № 1); за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збитки і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативними документами.
Суди також встановили, що в грудні 2015 року залізниця прийняла до перевезення на адресу одержувача ПАТ "ПІВДГЗК" порожні власні вагони та вагони з вантажем за накладними, наявними в матеріалах справи.
На шляху прямування на підставі наказів № 844 та №846 від 27.12.2015 дані вагони було затримано через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. За наведеним фактом станціями затримки вагонів - Красний Шахтар та Кривий Ріг-Західний у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пунктом 9 Правил зберігання вантажів складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №№ 35,113 від 27.12.2015, акти загальної форми ГУ-23: №№ 35,119 від 27.12.2015. На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника №№ 7578, 7579, 7580,7581, 7582, 7583, 7584, 7585, 7586, 7587, 7588, 7590,7591, 7592, 7593, 7594,7595, 7596, 7603, 7615,7616, 7617, 7618, 7619, 7620, 7621,7622, 7623 стосовно зайнятості колій призначення вагонами у період, який охоплює період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу Кривий Ріг і до закінчення їх затримки.
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівники відповідача підписали із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзну колію.
За весь час затримки вагонів на підходах до станції Кривий Ріг з вини вантажовласника нарахована та заявлена до стягнення з відповідача плата за користування спірними вагонами у загальній сумі 21198,84 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 1615,80 грн, яку відповідач відмовився сплатити.
Дослідивши заперечення відповідача, суди з'ясували, що відповідно до Інструкції "Про порядок обслуговування і організації руху на під'їзному шляху ВАТ "Південний ГЗК", узгодженої сторонами у справі, перегін Кривий Ріг - Допоміжна - є одноколійний, обладнаний релейним напівавтоматичним блокуванням. Планування та організація роботи з обміну вагонопотоками між станціями Кривий Ріг та Допоміжна здійснюється маневровими диспетчерами станції Кривий Ріг та диспетчером зовнішнього транспорту УЖДТ "Південного ГЗК" за прямим міжстанційним зв'язком, або телефонному зв'язку.
Інструкцією "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" визначено порядок відправлення поїздів на ст. Допоміжна. Згідно з пунктами 1- 4 зазначеної Інструкції ДСП ст. Кривий Ріг запитує сусідню станцію про відправлення поїзда по телефону, ДСП станції Допоміжна натискає кнопку "дача згоди", загорається зелена лампочка "отримання згоди". Після чого, ДСП станції Кривий Ріг натискає поїзну кнопку початку маршруту і здійснюється рух поїзда на ст. Допоміжна. Пунктом 8 договору "Про експлуатацію залізничної під"їзної колії ПАТ Південний ГЗК" передбачено обов'язок диспетчера цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомити старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг про готовність вагонів до забирання.
Суди попередніх інстанцій з'ясували, що накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. Залізниця своєчасно повідомила відповідача про свою готовність передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника; відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
Натомість за відсутністю згоди відповідача на прийняття вагонів на свою під'їзду колію, не включення "зеленого" вхідного сигналу світлофора, який дозволяє залізниці своїм локомотивом доставити запитуємі вагони на приймально-здавальні колії станції Допоміжна, залізниця була позбавлена можливості виконати покладені на неї зобов'язання за договором, відтак, суди відхилили доводи відповідача про те, що відповідно до "Положення про зайнятість колій" у залізниці була можливість подати спірні вагони на колії станції Кривий Ріг, вказавши відповідно, що доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідач також не надав.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, всупереч приписам статті 614 Цивільного кодексу України не довів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання належними та допустимими доказами; заперечення відповідача щодо відсутності доказів правонаступництва та переходу прав та обов'язків Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" спростовуються матеріалами справи.
Сервіси для юристів