ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2015 року Справа № 916/2207/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015у справі№ 916/2207/13 Господарського суду Одеської областіза позовомПриватного підприємства "Инвестстройсервис"до1. Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради, 2. Білгород - Дністровської міської радиза участю Білгород - Дністровського міжрайонного прокурорапро внесення змін до договору оренди та стягнення 250 527, 00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники : - позивачаФірсов Д.О.- - відповідача-1не з'явився - - відповідача-2не з'явився- - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2013 року Приватне підприємство "Инвестстройсервис" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, в якій просило суд стягнути з Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради на свою користь 250 527, 00 грн. та внести зміни у пункт 5.2. договору оренди комунального майна № 6 від 24.09.2008, укладеного між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради та Приватним підприємством "Инвестстройсервис", виклавши його у наступній редакції: "Орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісяця, у грошовому еквіваленті, не пізніше останнього числа звітного місяця, з урахуванням індексу інфляції. У випадку неможливості використання Орендарем нерухомого об'єкту комунальної власності по дійсному договору, Орендар звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого нерухомий об'єкт комунальної власності по дійсному договору не міг бути використаний Орендарем через обставини, за які Орендар не відповідає".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2013 до участі у справі в якості ще одного відповідача залучено Білгород - Дністровську міську раду.
16.01.2014 в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України Білгород - Дністровською міжрайонною прокуратурою до суду подано заяву про вступ у судовий розгляд даної справи.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 09.06.2015 в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2015 (головуючий Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) вказане судове рішення скасовано частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради на користь Приватного підприємства "Инвестстройсервис" 124 723, 11 грн. та 2 494, 46 грн. судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковою постановою від 18.09.2015 судом апеляційної інстанції вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись частково з постановою апеляційної інстанції, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині задоволення позову. В цій частині касатор просить суд прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не встановили дійсну правову природу спірних відносин і проігнорували приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Приватне підприємство "Инвестстройсервис", Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради, Білгород - Дністровська міська рада не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Управління комунальної власності Білгород - Дністровської міської ради, Білгород - Дністровської міська рада не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 04.09.2008 № 1011 24.09.2008 між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (орендодавцем; відповідачем 1) та Приватним підприємством "Инвестстройсервис" (орендарем; позивачем) укладено договір оренди комунального майна № 6, за умовами якого, останній прийняв в термінове платне користування будівлі та споруди річкового причалу № 1, що знаходяться в місті Білгород-Дністровський Одеської області по вулиці Попова Леона, 1"а", що складаються в цілому з зазначених на схематичному плані під літерами: "А" - будівлі, загальною площею 23,7 кв. м., "Б" - будівлі, загальною площею 62,1 кв. м., "В" - щитової, "Г" - щитової, "Д" - щитової, № 1 - воріт, № 2 - огорожі, № 3 - огорожі, № 4 - причалу, № 5 - причалу, № 6 - причалу, № 7 - оглядової вежі, № 8 - громовідводу, № 9 - містку, № 10 - оглядової вежі, загальною площею - 85,8 кв. м. (т.1., а.с.22-25). Доказів припинення дії цього договору до матеріалів справи не надано.
Факт передачі в оренду майна підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 24.09.2008 (т.1.,а.с.26) і сторонами не заперечувався.
На виконання умов договору, за період з жовтня 2008 року по листопад 2012 року включно позивач перерахував на поточний рахунок Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради орендну плату на загальну суму 244 692, 27 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (т.1., а.с.97-147).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає повернення орендної плати за вказаний період у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку з проведення капітального ремонту орендованого майна, що призвело до неможливості його використання за призначенням. Також, позивач вимагає внесення змін до договору в частині внесення орендної плати.
Відмовляючи у позові в частині внесення змін до договору, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміст запропонованої позивачем редакції пункту 5.2 договору оренди випливає із норм чинного законодавства і відсутність такої умови в договорі жодним чином не порушує його прав та охоронюваних законом інтересів.
Підставою для часткового задоволення позову в частині повернення суми орендних платежів став висновок апеляційного суду про те, що будівлі та споруди річкового причалу № 1 були передані позивачеві в орендне користування у непридатному для їх використання стані, оскільки це майно потребувало капітального ремонту, обов'язок проведення якого, за умовами діючого законодавства, покладався на орендодавця, однак останній капітальний ремонт не провів. З огляду на неможливість користування об'єктом оренди у спірний період через обставини, за які орендар не відповідає, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати за цей період, тому одержані відповідачем орендні платежі в сумі 124 723, 11 грн. за період з серпня 2010 року по листопад 2012 року підлягають стягненню з орендодавця на користь позивача як збитки, на підставі ч.4 ст.611, ч. 1 ст. 623, ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. В стягненні решти суми судом відмовлено у зв'язку із пропуском позовної давності.
Однак наведені висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правових відносин норм матеріального права колегія вважає помилковими, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами повторного розгляду апеляційній суд, на підставі сукупності поданих доказів, в тому числі висновків судової експертизи, визнав встановленим факт того, що передане в оренду майно не може бути використане за метою, передбаченою в договорі оскільки воно потребує капітального ремонту.
Враховуючи те, що в договорі оренди не зазначено, на кого покладається обов'язок з проведення капітального ремонту майна, суд дійшов до висновку, що обов'язок проведення такого ремонту покладено на орендодавця, відповідно до вимог статті 181 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 776 ЦК України.
В той же час, встановивши зазначені обставини при вирішенні питання щодо повернення орендної плати, суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Частиною третьою статі 760 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Сервіси для юристів