Постанова ВГСУ від 16.12.2015 року у справі №910/4746/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/4746/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.06.2015на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2015у справі№ 910/4746/15-гза позовомПриватного підприємства "Харків-Енергостройконтракт"доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 840641,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Христова М.М. - за довіреністю;

від відповідача: Левченко Д.Ю. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Харків-Енергостройконтракт" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення основної суми боргу в розмірі 680875,51 грн., пені - 30131,09 грн., інфляційних втрат - 115748,84 грн. та 3% річних - 14885,99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі №910/4746/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 680875,51 грн., пеню 19493,56 грн., 3% річних 14885,99 грн., інфляційні втрати 115748,84 грн. та витрати по сплаті судового збору 16639,85 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.11.2013 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник за договором) та Приватним підприємством "Харків-Енергостройконтракт" (підрядник за договором) укладено договір №50-4/4930-13, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання відповідно до умов договору виконати роботи з капітального ремонту оборотного водозабезпечення з бризкальним басейном ПС 330 кВ Сімферопольська інв. №010130, які доводяться відповідно до завдання на проектування и акту обстеження.

Згідно з пунктами 3.1.-3.2. договору ціна договору становить 719 604 грн 36 коп. з ПДВ та є твердою.

У відповідності до пункту 4.1. договору розрахунок за виконані роботи проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратах, а також реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні надаються замовнику протягом двох робочих днів від дати її реєстрації.

Згідно з п.4.2. договору форма оплати: Відповідач проводить оплату за даним договором по поданню рахунку Позивачем у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом проведення прямого платежу на поточний рахунок Позивача.

Відповідно до п.5.2.1. договору Відповідач має право безперешкодного доступу на місце проведення робіт для перевірки ходу і якості робіт, виконуваних Позивачем за даним договором.

Згідно з п.9.4. договору за порушення строків оплати передбачених у п.4.1. договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

30.12.2013р. та 28.03.2014 між Позивачем та Відповідачем були укладені Додаткові угоди №1-50-4/4930-13, №2-50-4/4930-13 якими сторони викладали у інших редакціях пункти 6.1. та 6.3. договору. Відповідно до останньої редакції строк виконання робіт за договором 31.03.2014р. та даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 30.05.2014р.

Між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2014р., акт виконаних робіт на інженерно-геодезичні пошуки та акт виконаних робіт на проектні (пошукові) роботи №01-1 на загальну суму 680875,51 грн.

03.11.2014р. Позивач на адресу Відповідача направив претензію №1 про сплату заборгованості у розмірі 680875,51 грн. та штрафних санкцій, з додаванням копій актів виконаних робіт та рахунків-фактур на оплату, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 03.11.2014.

20.11.2014р. Відповідач направив Позивачеві відповідь на зазначену претензію №01/01-6-2/13196, в якій посилався на відсутність первинної документації для розгляду вимог Позивача, просив надати йому відповідні документи.

27.11.2014р. Позивач направив Відповідачеві лист разом з первинною документацією, проте у своїй відповіді №01/01-6-2/14700 від 24.12.2014р., Відповідач відмовив у задоволенні претензії Позивача.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з факту наявності заборгованості між Позивачем та Відповідачем за договором №50-4/4930-13 від 13.11.2013р. та невиконання останнім обов'язку з оплати виконаних робіт, в зв'язку з чим визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму основного боргу 680875,51 грн. При цьому, здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій за порушення строків оплати виконаних робіт, дійшов висновку про часткове задоволення останніх.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.