Постанова ВГСУ від 16.12.2015 року у справі №910/12616/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/12616/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року у справі № 910/12616/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 3 968,22 грн., пені в сумі 714,28 грн., 7% штрафу в сумі 277,78 грн., 3% річних у сумі 357,74 грн. та 326,73 грн. інфляційних сум.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 13.10.2010 року № 249-К/88/234-у щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року (суддя Яковенко А.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 3 968,22 грн., 357,47 грн. інфляційних сум та 3% річних у сумі 193,10 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року (судді: Коршун Н.М., Алданова С.О., Дикунська С.Я.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.10.2010 року між ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є позивач (продавець), та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 249-К/88/234-у, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та матеріали (продукція), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 3.2. договору сторони визначили, що загальна сума договору становить 3 968,22 грн., враховуючи ПДВ 20 % 661,37 грн.

Пунктами 3.4., 3.5. договору передбачено, що продавець після поставки продукції та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок-фактуру, у якому зазначається ціна та вартість поставленої продукції згідно зі специфікацією до цього договору.

Покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначеного в розділі 10 договору.

Відповідно до п. 4.2. договору факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін у день отримання продукції.

За п. 4.4. договору датою поставки продукції визнається дата, вказана в накладній про прийняття продукції.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію, визначену специфікацією, на загальну суму 3 968,22 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 13.10.2010 року № 06/10-2015; від 13.10.2010 року № 08/10-2011; від 13.10.2010 року № 14/10-2009; від 13.10.2010 року № 5/10-2005; від 13.10.2010 року № 16/10-2025; від 13.10.2010 року № 18/10-2008; від 13.10.2010 року № 20/10-2026.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором купівлі-продажу щодо оплати одержаної продукції.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості, 3% річних та частини інфляційних сум обґрунтовано наявністю у відповідача зобов'язання з оплати одержаного товару за договором, а відмову в позові про стягнення неустойки мотивовано спливом позовної давності, та решти інфляційних сум - власним перерахунком належних до стягнення зазначених сум.

Суд апеляційної інстанції висновок про скасування рішення місцевого господарського суду та відмову в позові мотивував зверненням позивача до суду з даним позовом поза межами строку позовної давності та відсутністю підстав вважати, що складені між сторонами акти звірки можуть вважатися належними доказами переривання строку позовної давності, оскільки у зазначених актах відсутні посилання на договір купівлі-продажу від 13.10.2010 року № 249-к/88-234-у або на видаткові накладні, як на підставу виникнення боргу, а отже не вбачається можливим встановити факти визнання відповідачем боргу саме за цим договором.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.