ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2014 року Справа № 914/3250/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Запорощенка М.Д.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"на ухвалу та постанову у справігосподарського суду Львівської області від 05.05.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 № 914/3250/13 господарського суду Львівської областіза заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліас-Україна"пробанкрутствоза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - Гарбузюк Р.О. дов. № 07/4-58 від 08.01.2014.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.05.2014 у справі № 914/3250/13 (суддя Гутьєва В.В.) визнано грошові вимоги Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на суму 2 064 704,35 грн. У визнанні вимог Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на суму 159 267,00 грн. - відмовлено. Судовий збір на суму 1 218,00 грн. включено в першу чергу реєстру вимог кредиторів в дохід Державного бюджету України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 914/3250/13 (головуючий суддя Гриців В.М., суддя Давид Л.Л., суддя Кордюк Г.Т.) ухвалу господарського суду Львівської області від 05.05.2014 у справі № 914/3250/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз") звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та ухвалу господарського суду Львівської області від 05.05.2014 у справі № 914/3250/13 скасувати в частині визнання грошових вимог Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області) на суму 2 064 704,35 грн. і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Закону про банкрутство, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Львівської області від 16.09.2013 за заявою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" порушено провадження у справі № 914/3250/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліас-Україна" (далі - ТОВ "Ліас-Україна"), в порядку ст.ст. 11, 16, 18 Закону про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.11.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Львівської області від 25.02.2014 ТОВ "Ліас-Україна" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Худоногову Л.Ю.
Оголошення (повідомлення) про визнання ТОВ "Ліас-Україна" банкрутом оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 25.02.2014.
09.04.2014 до господарського суду надійшла заява Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання поточних вимог до ТОВ "Ліас-Україна" у загальній сумі 2 223 971,35 грн., що складається із заборгованості з податку на прибуток на суму 1 911 198,00 грн., заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 153 506,35 грн., заборгованості із сплати авансових внесків на суму 159 267,00 грн.
Ліквідатор банкрута надав господарському суду повідомлення на заяву Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, відповідно до якого ліквідатором частково визнано вимоги Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 153 506,35 грн.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 05.05.2014, за результатами розгляду заяви Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання поточних вимог до ТОВ "Ліас-Україна" у загальній сумі 2 223 971,35 грн., дійшов висновку про часткове визнання поточних кредиторських вимог Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 2 064 704,35 грн., у визнанні кредиторських вимог на суму 159 267,00 грн. - відмовив, а також, враховуючи, що заявник звільнений від сплати судового збору, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір на суму 1 218,00 грн. підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника в дохід Державного бюджету України.
Ухвала господарського суду першої інстанції від 05.05.2014 мотивована тим, що вимоги Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області із заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 153 506,35 грн. є обґрунтованими і підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки підтверджені звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за серпень 2013 р., вересень 2013 р., жовтень 2013 р., листопад 2013 р., грудень 2013 р., січень 2014 р., лютий 2014 р., які долучені до заяви кредитора.
Господарський суд Львівської області, керуючись п. 49.18 ст. 49, п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що вимоги Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 1 911 198,00 грн. є обґрунтованими і підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника як поточні вимоги, оскільки боржником самостійно у встановлені строки - 03.03.2014 подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, грошові зобов'язання виникли впродовж 2013 року, проте узгодженими стали лише з 03.03.2014.
Щодо вимог Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області із сплати авансових внесків на суму 159 267,00 грн., суд першої інстанції, керуючись вимогами абз. 3 ч. 8 ст. 23, абз. 8 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку, що дані вимоги підлягають відхиленню, оскільки строк сплати авансових платежів виникне у ТОВ "Ліас - Україна" у березні-грудні 2014 року та в січні-лютому 2015 року, тобто після визнання боржника банкрутом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 05.05.2014, в оскаржуваній постанові встановила, що ТОВ "Ліас-Україна" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування податку та на прибуток приватних підприємств. Базовий звітний (податковий) період з податку на прибуток - календарний рік.
Грошові вимоги в сумі 1 911 198,00 грн. - це сума податку на прибуток, самостійно обчислена ТОВ "Ліас-Україна" за результатами господарської діяльності у 2013 році (за звітний (податковий) рік) та подана органам податкової служби 03 березня 2014 року.
З урахуванням положень п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що податкову декларацію за 2013 рік ТОВ "Ліас-Україна" повинне було подати протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто з 01 січня до 01 березня 2014 року. Податкова декларація з податку на прибуток за 2013 рік була подана товариством 03 березня 2014 року (01 і 02 березня 2014 року не робочі дні), належним чином та у встановлений строк, підписана керівником Сухариною І.М. та головним бухгалтером Шот Г.С., які на час подання податкової декларації перебували на вказаних посадах і вправі були підписувати і подавати податкову декларацію. За правилом пп. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України з дати подання податкової декларації (03 березня 2014 року) зазначена у ній сума 1 911 198,00 грн. податкового зобов'язання щодо сплати податку на прибуток підприємств за 2013 вважається узгодженою.
Колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 3, 14, 49, 54 Податкового кодексу України, дійшла висновку, що неподання ТОВ "Ліас-Україна" податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік і ненабуття задекларованою сумою - 1 911 198,00 грн. податку на прибуток за 2013 рік статусу узгодженого податкового зобов'язання станом на 25.02.2014 (день прийняття постанови про визнання боржника банкрутом й відкриття ліквідаційної процедури) не впливає і не може впливати на визначення суми 1 911 198,00 грн. податку на прибуток за 2013 рік, як поточних грошових зобов'язань ТОВ "Ліас-Україна".
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сума 1 911 198,00 грн. - це податок на прибуток за результатами господарської діяльності ТОВ "Ліас-Україна" у 2013 році і зобов'язання ТОВ "Ліас-Україна" сплатити податок на прибуток у сумі 1 911 198,00 грн. виникли за результатами господарської діяльності у 2013 році. Саме ця обставина, на думку суду апеляційної інстанції, є визначальною для встановлення факту наявності зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в силу положень ст.ст. 1, 38 Закону про банкрутство з 25.02.2014 - дня прийняття постанови про визнання ТОВ "Ліас-Україна" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, - вважається таким, що настав строк виконання усіх грошових зобов'язань банкрута, до яких відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Положення ж ст. 38 Закону про банкрутство про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не суперечать і не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції про визнання грошових вимог Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області у сумі 1 911 198,00 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відсутні, з огляду на наступне.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Сервіси для юристів