Постанова ВГСУ від 16.12.2014 року у справі №910/3277/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 910/3277/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Державної фіскальної служби Українина постановувід 14.10.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№910/3277/14 господарського суду м. Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи"доДержавної фіскальної служби Українипростягнення 9 444 563, 49 грн.за участю представників:

позивача: Борійчук О.П., дов. від 04.09.2014 №14458;

відповідача: Щеглова Л.В., дов. від 29.07.2014 №99-99-10-14/7;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2014 (суддя Ю. Підченко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 (судді Б. Отрюх, А. Тищенко, Ю. Михальська) позов задоволено, стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" заборгованість у розмірі 9 444 563 (дев'ять мільйонів чотириста сорок чотири тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Державна фіскальна служба України - відповідач у справі, - звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що судами незастосовано ст.ст. 23,119 Бюджетного кодексу України, неправильно застосовано ст.ст. 526,614 ЦК України, ст. 193 ГК України. Відповідно до умов договору строк оплати по договору не настав. Кінцевий термін оплати договором не встановлено.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

02.11.2012 між ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (постачальник) та Державною митною службою України (після реорганізації - Державна фіскальна служба України) (покупець) було укладено Договір поставки товару №151/3 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 р. поставити та передати у власність покупця обладнання, яке буде використовуватись для побудови комплексної системи інженерної інфраструктури центру обробки даних (далі - Товар). Специфікація на поставку товару (Додаток 1) є невід'ємною частиною договору. Покупець зобовязаний прийняти і оплатити товар.

Найменування товару: Комплексна система інженерної інфраструктури центру обробки даних (обладнання інженерної інфраструктури діючих основного та резервного ЦОД Державної митної служби, його монтаж та пусконалагодження.

Згідно із п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 9 444 563,49 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 574 093,91 грн.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого товару після пред'явлення постачальником рахунка на оплату (далі - рахунок) та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару. До рахунків додається акт приймання-передачі товару (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5 Договору).

Строк поставки товару: 45 календарних днів з дня укладення договору, але не пізніше 30.11.2012 р. (п. 5.1 Договору). Місце поставки товару (місце поставки конкретної партії товару додатково узгоджується сторонами): м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; м. Київ, бул. Лепсе, 8-а (п. 5.2 Договору).

Згідно із п. 5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

В свою чергу покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (п. 6.1.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012, але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань взятих покупцем за цим договором у частині проведення розрахунків за поставлений товар, у разі недофінансування покупця з Державного бюджету України.

На виконання умов Договору ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" поставило та передало, а Державна митна служба України (Державна фіскальна служба України) прийняла товар на загальну суму 9 444 563,49 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару б/н від 19.12.2012 р.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про визнання та виконання грошових зобов'язань (вимога вих.№ 133 від 22.02.2013). Вказана вимога була отримана відповідачем 28.02.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення до цінного листа № 03005501627163.

Однак, відповідач не здійснив оплату боргу, а лише повідомив позивача про визнання грошових вимог та вжиття заходів щодо погашення фінансових зобов'язань за рахунок додаткових обсягів бюджетних коштів (лист вих.№ 11.1/4-25/2871 від 28.03.2013).

Суди, з посиланням на ст.ст. 525,526,610,625 ЦК України, дійшли висновку про те, що час виконання зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати товару, поставленого за договором від 02.11.2012 №151/3 настав. Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Позов про стягнення боргу за поставлений товар був задоволений.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів зауважує про те, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є передчасними. Судами порушено ряд норм процесуального права, зокрема, ст. 27,43 ГПК України.