ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2014 року Справа № 910/14633/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачаШапарь А.В. дов. від 19.11.2014 Заіки О.М. дов. від 19.11.2014 відповідачаСереди Р.М. дов. від 13.08.2014 прокуратури не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постановувід 22.10.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/14633/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі еС Україна"доДержавної служби геології та надр України за участюПрокуратури міста Києва простягнення 21990186,42 грнВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі еС Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України про стягнення заборгованості в сумі 17806882,49 грн, 3% річних в сумі 813750,13 грн та інфляційних втрат в сумі 1960614,71 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року (головуючий суддя Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., Самсін Р.І.), позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 17806882,49 грн. заборгованості, 1960614,71 грн інфляційних втрат, 813750,13 грн 3% річних та 68397,67 грн судового збору.
Державна служба геології та надр України звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що судові рішення є незаконними, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 4, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 509, 627 Цивільного кодексу України.
Крім того, заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано приписи статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та не взято до уваги вимогу Державної фінансової інспекції в місті Києві від 05.06.2014 №26-10-14-14/7663 з урахуванням якої Держгеонадра України зменшила суму кредиторської заборгованості на суму 3282001,63 грн.
Крім того, на думку заявника, умовами договору чітко не визначено термін виконання зобов'язань щодо проведення оплати, в зв'язку з чим нарахування інфляційних та річних не може здійснюватися.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 25.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Беніш Джі Пі еС Україна" (позивач) та Державною службою геології та надр України (відповідач) був укладений договір №1 поставки обладнання, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача обладнання, склад та специфікація якого визначається у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що ціна товару за цим договором становить 9654687,49 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати товару відповідачем після підписання сторонами акта прийому-передачі товару, видаткової накладної та пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару.
Додатком №1 до договору сторони погодили перелік обладнання та його вартість.
На виконання умов договору від 25.12.2012 позивач передав, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 9654687,49 грн, що підтверджується актом приймання передачі обладнання від 25.12.2012 року та видатковою накладною №gp-0000872 від 25.12.2012.
Також судами встановлено, що 25.12.2012 позивачем було надано відповідачеві рахунок-фактуру №gp-0010204 від 25.12.2012 для оплати отриманого обладнання на суму 9654687,49 грн.
28.03.2013 відповідач частково оплатив отримане обладнання в сумі 2000000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Крім того, судами встановлено, що 25.12.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки програмного забезпечення №2, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача програмне забезпечення, склад та специфікація якого визначається у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар. Згідно пункту 3.1 договору ціна товару за цим договором становить 10152195,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору розрахунки проводяться шляхом оплати товару відповідачем після підписання сторонами акта прийому-передачі товару, видаткової накладної та пред'явлення позивачем рахунку на оплату товару.
У додатку №1 до договору №2 сторони погодили перелік програмного забезпечення.
На виконання умов договору №2 від 25.12.2012 позивач передав, а відповідач отримав програмне забезпечення на загальну суму 10152195,00 грн, що підтверджується актом приймання передачі обладнання від 25.12.2012 та видатковою накладною №gp-0000873 від 25.12.2012.
25.12.2012 позивачем було надано відповідачеві рахунок-фактуру №gp-0010204 від 25.12.2012 для оплати отриманого програмного забезпечення за суму 10152195,00 грн.
За вказаний отриманий товар відповідач з позивачем не розраховувався.
16.06.2014 між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 25.12.2012 по 16.06.2014, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 17806882,49 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 17806882,49 грн, 1960614,71 грн інфляційних, 813750,13 грн 3% річних суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із наступного.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сервіси для юристів