Постанова ВГСУ від 16.11.2016 року у справі №922/4939/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 922/4939/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського судувід25.04.2016у справі№922/4939/15Господарського судуХарківської областіза позовомзаступника прокурора Київського району міста ХарковадоХарківської міської радитреті особи1.Управління Держземагентства у місті Харкові 2.Управління Держгеокадастру у місті Харковіпроскасування рішенняза участю

- прокурора:Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014)В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, заступника прокурора Київського району міста Харкова (далі - прокурор) просив визнати незаконним та скасувати пункт 19.1 додатку 1 рішення 43-ої сесії 5-ого скликання Харківської міської ради (далі - відповідач) від 29.04.2010 № 60/10 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування".

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що вказане вище рішення прийнято усупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу, статтям 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного Кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2015 (суддя Добреля Н.С.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Барбашова С.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.05.2016 виправлено описку, допущену у вказаній постанові, абзац четвертий, п'ятий та шостий резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: "Стягнути з відповідача - Харківської міської ради (пл. Конституції, 7, м. Харків, 61003, Код ЄДРПОУ 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 1339,80 грн. судового збору по скарзі. Стягнути з відповідача - Харківської міської ради (пл. Конституції, 7, м. Харків, 61003, Код ЄДРПОУ 04059243) в доход держбюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1218,00 грн. судових витрат за позовну заяву. Накази доручити видати господарському суду Харківської області." В інший частині постанову Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірним рішенням відповідача надано ОК "ЖБК "Яблунева Садиба" у приватну власність земельну ділянку площею 9,0430 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, по Білгородському шосе, 34 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. При цьому зазначено, що будівництво необхідно виконати до 31.12.2012.

Згідно пункту 1.1 статуту ОК "ЖБК "Яблунева Садиба" за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

Відповідно до пункту 2 статуту ОК "ЖБК "Яблунева Садиба", кооператив організовується з метою будівництва будинків та забезпечення належного утримання будинку та прибудинкових територій.

При цьому апеляційним судом встановлено, що у статуті наведеного кооперативу не визначено кількості будинків або квартир у житловому будинку (будинках), які заплановані до будівництва кооперативом, що суперечить його меті та при його створенні засновниками (членами) виступили три особи згідно протоколу зборів засновників кооперативу від 17.03.2010.

Також встановлено, що відповідно до статуту ОК "ЖБК "Яблунева Садиба" та вищезазначеного протоколу загальних зборів засновників, кооператив не створювався при виконавчому комітеті місцевої ради, при підприємстві, установі чи організації, як це передбачено положеннями статті 137 ЖК УРСР.

Згідно п.3.1, п.3.2 статуту ОК "ЖБК "Яблунева Садиба" передбачено можливість юридичних осіб бути членами кооперативу та можливість членів кооперативу бути членами кількох кооперативів.

До того ж, у статуті ОК "ЖБК "Яблунева Садиба" не зазначено, що члени кооперативу повинні постійно проживати у місті Харкові і потребувати поліпшення житлових умов (перебувати на відповідному обліку).

Апеляційним судом встановлено, що на порушення вимог ст. 135 ЖК УРСР, абз.1 п.8 Примірного статуту зазначені особи не потребували поліпшення житлових умов та на момент прийняття спірного рішення відповідачем ці особи на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не перебували.

Як встановлено судами, відповідно до відомостей щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, 30.05.2012 номер запису 14801110006046287, статус суб`єкта (ОК "ЖБК "Яблунева Садиба") припинено.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв у межах своєї компетенції щодо розпорядження земельною ділянкою, в матеріалах справи відсутні докази щодо невідповідності прийнятого рішення вимогам чинного законодавства, а оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а такого порушення не встановлено, у позові належить відмовити за його безпідставністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурором дотримано строки позовної давності при зверненні до суду із зазначеним позовом, а отже, правові підстави для застосування наслідків, встановлених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відсутні. Такий висновок мотивовано посиланням на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012, яким до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) внесено зміни, прокурорам надано право виступати самостійними позивачами у справах, а відтак, з дня набрання цим Законом чинності - 01.12.2012, для звернення прокурора з відповідним позовом до суду може почати обчислюватися окремий строк позовної давності.

Однак із такими висновками повністю погодитися не можна виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками прийняття спірного рішення спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади та була безоплатно передана у приватну власність ОК "ЖБК "Яблунева Садиба" (далі - ЖБК) для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Відповідно до приписів статті 41 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян створюються з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України. Житлово-будівельні кооперативи створюються з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом.