Постанова ВГСУ від 16.11.2016 року у справі №921/27/16-г/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 921/27/16-г/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Тернопільській областіна рішення та постановуГосподарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016у справі№ 921/27/16-г/14Господарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів"доСлужби автомобільних доріг у Тернопільській областіпростягнення заборгованості в сумі 2214747,65 грнза участю представників:

позивача: Стадник В.О., договір від 14.11.2016; Трей О.В., дов. від 09.11.2016;

відповідача: Ющук А.С., дов. від 29.05.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 у справі №921/27/16-г/14 (з урахуванням ухвали від 11.04.2016 про виправлення описки) (суддя - Руденко О.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 1152482,26 грн боргу, 33200,08 грн інфляційних втрат, 14019,24 грн 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді - Данко Л.С., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 у справі №921/27/16-г/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між 20.07.2009 року між Службою автомобільних доріг в Тернопільській області (Замовник) та ВАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхо-будівельних матеріалів" (Підрядник) укладено договір №55/09, за умовами якого у порядку та на умовах визначених тендерною документацією та цим договором, Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту автомобільної дороги Львів-Тернопіль на ділянці км. 105+530 - км. 110+400, за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до проектно-кошторисної документації та в обумовлений угодою термін.

Згідно з п.3.1 договору, в редакції додаткової угоди від 23.12.2011 №3, Підрядник розпочинає виконання робіт з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 31.12.2012. Завершення робіт оформляється актом готовності об'єкта до експлуатації (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, сторонами узгоджено договірну ціну робіт, виконання яких доручається Підряднику, яка складає 37 415 835,60 грн.

Пунктом 11.2 договору визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних Замовником і Підрядником актів приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) і довідок про вартість підрядних робіт та витрат (форма №КБ-3) по мірі надходження коштів з державного бюджету.

На виконання умов договору, позивачем виконано початковий етап передбачених підрядних робіт на загальну суму 1 152 482,40 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2010 року, розрахунками загально виробничих витрат до акту КБ-2в та підсумковими відомостями ресурсів.

Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами без зауважень та заперечень, проте, вартість виконаних робіт, Замовником оплачена не була.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.07.2015 № 183, в якій просив до 10.08.2015 погасити заборгованість в сумі 1152482,40 грн, однак претензія залишена відповідачем без задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, окрім суми основного боргу 1152482,26грн, просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14492,86грн та 33200,08грн інфляційних втрат.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1152482,26 грн боргу, 33200,08грн інфляційних втрат та 14019,24 грн 3% річних. В частині стягнення 473,62 грн 3% річних відмовлено в зв'язку з безпідставністю такої вимоги.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.