Постанова ВГСУ від 16.11.2016 року у справі №916/5121/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 916/5121/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід10.08.2016у справі№916/5121/15Господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"треті особи1.Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК Зектер"простягнення суми

за участю

- позивача:Задворний О.Ю. (довіреність від 03.08.2016)- відповідача:Нікогосян О.С. (довіреність від 27.10.2016)- третьої особи-1:1) Герсаюк С.О. (довіреність від 25.10.2016) 2) Шляєв І.В. (довіреність від 25.10.2016)

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" (далі - позивач) просило стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі-відповідач) вартість втраченого вантажу у розмірі 598 657,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу, який був втрачений, у зв'язку з чим повинен відшкодувати його вартість.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Желєзна С.П., Бездоля Ю.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Головей В.М., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.), позов задоволено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 916/5121/15 здійснено заміну відповідача - Державне підприємство "Одеська залізниця" його правонаступником Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця".

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на законність та обґрунтованість судових рішень, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі-третя особа-2) та позивачем було укладено договір № 51-1к/09, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виступити від свого імені та за рахунок третьої особи-2 забезпечити організацію експортно-експедиторського обслуговування по перевезенню зернових вантажів залізничним транспортом на території України та країн СНД.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у випадку документально підтвердженого невиконання або неналежного виконання зобов'язань, визначених договором, винна сторона відшкодовує добросовісній стороні усі понесені у зв'язку з цим збитки, у відповідності до діючого законодавства України.

На підставі договору поставки № CVP 78825 від 12.06.2015 укладеного між третьою особою-2 та ПП "Травіан", а також відповідно до видаткової накладної від 15.06.2015 № РН-0000063, третя особа-2 набула у власність пшеницю 2-го класу врожаю 2014 року у кількості 512,180 тонн за ціною 3 150,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, загальною вартістю 1 613 367,00 грн.

На виконання договору від 01.08.2009 № 51-1к/09, позивачем (відправник) 21.08.2015 зі станції відправлення Привільне ДП "Придніпровська залізниця" на адресу одержувача - ТОВ "ТЕК Зектер" станція призначення - Миколаїв - Вантажний за залізничною накладною №46425260 було відправлено вантаж - пшеницю насипом вагою 190 050 кг, з яких у вагоні-зерновозі №95801817 відправлено пшеницю масою вантажу 63 950 кг; у вагоні-зерновозі №95395729 відправлено пшеницю масою вантажу 60 450 кг; у вагоні-зерновозі №95492302 відправлено пшеницю масою вантажу 65 650 кг.

Також судами встановлено, що відповідно до протоколу наради ДП "Придніпровська залізниця" № в.о. Н-42/28 від 02.09.2015, на коліях ДП "Придніпровська залізниця" 22.08.2015 на 354 км дільниці Жовтокам'янка - Апостолове при прямуванні поїзда №3501 сталося сходження 15-ти завантажених вагонів, з яких 3 вагони відправлені позивачем: №95801817, №95395729, №95492302, у зв'язку з чим відбулося розсипання та пошкодження вантажу.

Платіжними дорученнями від 17.11.2015 № 1981 та від 12.03.2016 № 421 позивач оплатив третій особі-2 вартість втраченого вантажу у сумі 598 657,50 грн. без ПДВ на виконання умов договору від 01.08.2009 №51-1к/09, та звертався до відповідача з претензією від 20.10.2015 № 1640, у якій просив сплатити вартість втраченого вантажу у розмірі 598 657,50 грн. без ПДВ, але листом від 05.11.2015 відповідач її відхилив з посиланням на статтю 130 Статуту залізниць України.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позовних вимог мотивував тим, що обставини на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог є підтвердженими, тому наявні підстави для задоволення позову.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що між сторонами зі справи укладено договір перевезення вантажу.

Приписами частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Положеннями статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч.1). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.2).

Частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України визначено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Приписами статей 113, 114 наведеного Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.