ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року Справа № 911/1986/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.Мза участю представників: позивача Пономарьов М.М. дов. від 23.10.2016 відповідача ОСОБА_5 дов. від 06.11.2015 розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_6на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.2016у справі№911/1986/15 Господарського суду Київської областіза позовомПриватного підприємства "Пономарьов" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_6простягнення 41410,70 грн
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Пономарьов" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_6 про стягнення 29200,00 грн. основного боргу, 4838,80 грн. пені, 340,76 грн. 3% річних, 7031,14 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за договором з надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14 від 01.11.2014.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.06.2015 (суддя Лилак Т.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. головуючий, судді Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємець ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства "Пономарьов" 26200,00 грн боргу, 4838,80 грн пені, 340,76 грн 3% річних, 7031,14 грн інфляційних втрат, 1827,00 грн судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.
Під час нового розгляду справи Київський апеляційний господарський суд постановою від 14.07.2016 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. головуючий, судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.), рішення господарського суду Київської області від 11.06.2016 скасував і прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 11000,00 грн.
Стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Приватного підприємства "Пономарьов" 10000,00 грн. боргу, 4565,28 грн. пені, 329,28 грн. 3% річних, 5234,31 грн. інфляційних втрат, 957,34 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 частково та прийняти постанову, в якій зобов'язати апеляційний суд повторно розглянути вимоги про стягнення заборгованості у сумі 10000,00 грн., пеню у сумі 4565,28 грн., 3% річних у сумі 329,28 грн., інфляційні витрати у сумі 5234,31 грн. В іншій частині постанову залишити без змін.
Скаржник посилається на те, що сума заборгованості, зазначена у позовній заяві, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до даних акта звірки розмір залишку неоплачених послуг складає 15000,00 грн. Крім того, на прохання позивача, частина послуг була оплачена на інший картковий рахунок, розмір перерахування складає 5000,00 грн., здійснення даної оплати підтверджується платіжною квитанцією. Також заявник зазначає, що судом досліджено лише витяг з рахунку позивача за конкретні дати, які у повному обсязі не відображають здійснення розрахунків між сторонами.
08.11.2016 до Вищого господарського суду України від Приватного підприємства "Пономарьов" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.
14.11.2016 від скаржника надійшли пояснення, в яких Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 просить постанову апеляційного суду змінити частково, а саме в частині стягнення 16200,00 грн. у позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 16.11.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 01.11.2014 між Приватним підприємством "Пономарьов" (перевізник) та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_6 (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні №01/11/14, згідно з пунктом 1.1 якого, предметом чинного договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, наданих перевізнику експедитором для організації перевезень автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученнях.
Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом чинного договору є відносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів при перевезенні автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.
Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що конкретні умови по кожному перевезенню обговорюються у заявці (додаток № 1 до даного договору), що є невід'ємною частиною чинного договору; можливе отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою (Е-mail); у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов чинного договору, пріоритетними є умови, вказані в заявці.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 договору ставки, що відповідають конкретному перевезенню (групою однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) та фіксуються у відповідних заявках; ставки є договірними і визначаються виключно, виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку; порядок і термін оплати оговорюється в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень); оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії CMR з печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, якщо інше не оговорено в підписаній заявці; ксерокопія CMR або ТТН завіряється підписом уповноваженої особи та оригінальною печаткою перевізника.
Судами встановлено, що в матеріалах справи наявні погоджені між сторонами заявки на доставку вантажу автомобільним транспортом від 01.12.2014 № 54 та від 08.12.2014 № 59, згідно яких, зокрема, мова йде про порядок розрахунків та форми оплати, передбачено умови про безготівковий розрахунок протягом 10 - 15 банківських днів за оригіналами документів.
Також судами встановлено, що позивачем та відповідачем складені, підписані, затверджені та скріплені відбитками печаток акти надання послуг по договору № 01/11/14 від 01.11.2014, а саме: № ОУ-0000177 від 10.11.2014 на суму 14700,00 грн., № ОУ-0000178 від 10.11.2014 на суму 14700,00 грн., № 0000179 від 10.11.2014 на суму 14700,00 грн., № 0000184 від 14.11.2014 на суму 15200,00 грн., № ОУ-000198 від 08.12.2014 на суму 14700,00 грн., № ОУ-0000204 від 18.12.2014 на суму 8000,00 грн.
Здійснення автомобільних перевезень, зазначених у згаданих актах надання послуг, також підтверджується CMR, CMR №№ 154580, 154570, 154566, 154545, 154600, 154591.
Згідно наданими CMR, актами надання послуг, позивачем надано відповідачу згідно із договором № 01/11/14 послуг на загальну суму 82000,00 грн.
Оплата послуг здійснювалась відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягами із особового рахунку позивача.
Сервіси для юристів