ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року Справа № 910/9007/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоДержавного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області", м. Київпростягнення заборгованості в розмірі 966 369, 04 грн.
за участю представників
позивача: Демчук О.В.,
відповідача: Поштар Т.П.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (далі за текстом - ДП "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області") про стягнення 392 182, 55 грн. інфляційних втрат, 30 694, 50 грн. 3 % річних та 166 080, 68 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ДП "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 % річних у розмірі 30 667, 91 грн., інфляційні втрати у розмірі 352 959, 18 грн., пеню у розмірі 165 806, 75 грн. та судовий збір; в іншій частині позову - відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що враховуючи несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого газу вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат (після здійсненого судами перерахунку) є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню; при цьому, дослідивши обставини, на які відповідач посилався як на підставу для зменшення розміру пені, суди дійшли висновків, що останні не є винятковими у розумінні ч. 3 ст. 83 ГПК України, і відповідачем не надано належних та допустимих доказів дійсної наявності фінансових ускладнень у його діяльності.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року і припинити провадження у справі.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року - скасувати і припинити провадження у справі, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2207/14-ТЕ-41 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі, після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
За змістом п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов укладеного Договору позивач передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року в кількості 170, 095 тис. куб. м. на загальну суму 222 688, 38 грн., від 28.02.2014 року в кількості 125 547 тис. куб. м. на загальну суму 164 366, 14 грн., від 31.03.2014 року в кількості 119, 598 тис. куб. м. на загальну суму 156 577, 71 грн., від 30.04.2014 року в кількості 57, 075 тис. куб. м. на загальну суму 74 722, 60 грн., від 31.05.2014 року в кількості 39, 240 тис. куб. м. на загальну суму 51 373, 01 грн., від 30.06.2014 року в кількості 30, 004 тис. куб. м. на загальну суму 39 281, 24 грн., 31.07.2014 року в кількості 17, 117 тис. куб. м. на загальну суму 22 409, 57 грн., від 31.10.2014 року в кількості 9 607 тис. куб. м. на загальну суму 12 577, 49 грн., від 30.11.2014 року в кількості 124, 697 тис. куб. м. на загальну суму 163 253, 32 грн., від 31.12.2014 року в кількості 147, 814 тис. куб. м. на загальну суму 193 518, 09 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Однак, відповідачем в порушення умов Договору оплата за отриманий природний газ у розмірі 378 000, 01 грн. була здійснена з прострочкою платежу, що підтверджується платіжним дорученням № 371 від 28.01.2016 року та не заперечується відповідачем.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 30 694, 50 грн. 3 % річних за загальний період прострочки з 15.02.2014 року по 28.01.2016 року, 392 182, 55 грн. інфляційних втрат та 166 080, 68 грн. пені.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу в частині його своєчасної оплати, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Сервіси для юристів