ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року Справа № 910/3958/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 910/3958/16Господарського судуміста Києва за позовомПриватного підприємства "Херсонтеплогенерація"доНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"провизнання договору недійснимза участю представників:
позивача - Оніщенко В.І., довір. від 23.07.2015
відповідача - Пронюк В.Я., довір. № 14-182 від 15.07.2014
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/3958/16 (суддя Цюкало Ю.В.) відмовлено Приватному підприємству "Херсонтеплогенерація" (позивач) у задоволені позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у даній справі (головуючий суддя Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/3958/16.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 179, 207, 232, 233 Господарського кодексу України, статті 215 Цивільного кодексу України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 28.12.2012 між Приватним підприємством "Херсонтеплогенерація" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) укладено договір № 13/3159-БО-33 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах договору.
Згідно з пунктом 5.2 договору (з урахуванням змін і доповнень внесених додатковою угодою № 1 від 15.07.2013) ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 459, 00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами всього з ПДВ - 295,60 грн. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 3 823,78 грн, крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн, всього з ПДВ - 4 588,54 грн.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 9.3. договору зазначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав, за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у п'ять років.
Договір відповідно до пункту 11.1. набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
У березні 2016 року Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" звернулось до Господарського суду міста Києва позов до "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору №13/3159-БО-33 від 28.12.2012 купівлі-продажу природного газу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір щодо формування ціни, порядку обліку природного газу, розрахунків та відповідальності суперечать примірному договору про постачання природного газу за нерегульованим тарифом підприємствам теплоенергетики на виробництво теплової енергії для надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1087 від 07.10.2009.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, позивач вказує на те, що даний договір укладений проти волі позивача та здійснювався під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин.
Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сервіси для юристів