ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року Справа № 910/30304/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Кравчука Г.А.,
суддів: Дроботової Т.Б., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.05.2016у справі Господарського суду№ 910/30304/15 м. Києваза позовомдержавного підприємства "Вугілля України"допублічного акціонерного товариства "Центренерго" простягнення 282 511,80 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:Андрусенко Ю.С., дов. № 05-04/294-Д від 05.04.2016;відповідача:Савєльєв С.І. дов. № 864/22 від 18.12.2015;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2015 року державне підприємство "Вугілля України" (далі - підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - товариство) 214 281,60 грн. основного боргу, 63 897,60 грн. інфляційних втрат та 4 332,60 грн. 3 % річних за невиконання зобов'язань з оплати послуг перевезення вугілля в січні 2015 року.
Позовні вимоги підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовувало тим, що товариство порушило взяті на себе зобов'язання за правочином, укладеним у спрощений спосіб - листом № 06-06/6233 від 31.12.2014, щодо зобов'язання здійснити оплату послуг перевезення вугілля в січні 2015 року, що є підставою для стягнення 214 281,60 грн. основного боргу, а також 63 897,60 грн. інфляційних втрат та 4 332,60 грн. 3 % на підставі статті 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.01.2016 (суддя Смирнова Ю.М.) у задоволенні позову підприємства відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 (колегія суддів: Баранець О.М., Ропій Л.М., Пашкіна С.А.) рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2016 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані посиланнями на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки між сторонами спору договір про відшкодування витрат підприємства на сплату залізничного тарифу за перевезення не укладався, а лист товариства № 06-06/6233 від 31.12.2014 не є правочином, укладеним у спрощений спосіб так як не містить всіх необхідних умов для даного виду договору.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2016 та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи та приписи ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 10, 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанову Кабінету міністрів України № 1548 від 25.12.1996 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів), наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009, яким затверджено "Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги".
Товариство скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги товариство обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підприємства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- 31.12.2014 товариством було надіслано підприємству лист № 06-06/6233 з проханням оплатити перевезення вугілля ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" в січні 2015 в кількості 100 000 тонн від станції Пелагеєвська Донецької залізниці, код станції - 503906, код відправника - 6608, адреса: 86606, м. Торез, пгт. Пелагеєвка, ЦОФ "Красная звезда" на Зміївську ТЕС ПАТ "Центренерго" за реквізитами: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, код вантажоодержувача: 3128, станція призначення: Лиман Південної залізниці, код 444002.
- зазначеним листом товариство гарантувало оплату витрат підприємства у повному обсязі;
- протягом січня місяця 2015 позивач оплатив перевезення 3 721,3 тонн вугілля від залізничної станції Пелагеєвська Донецької залізниці до залізничної станції Лиман Південної залізниці на загальну суму 214 281,60 грн. з ПДВ, що підтверджується залізничними накладними №№: 48843148, 48843155, 48843163, 48857866, 48857858, 48848329, 48848105, 48845986, 48843205, 48843189, 48843171, 48863195, 48863211, 48863906, 48863914, 48863922, 48863930, 48863948;
- списання ДП "Український транспортно-логістичний центр" з позивача 214 281,60 грн. плати за перевезення згідно вищевказаних залізничних накладних підтверджується витягами з переліку перевізних документів по перевезенням замовника ДП "Вугілля України" за 05.01.2015 та 09.01.2015;
- 04.03.2015 позивач листом № 0382/07 просив відповідача компенсувати його витрати на оплату здійснених перевезень 3 721,3 тонн вугілля зі станції Пелагіївська Донецької залізниці до станції Лиман Південної залізниці на загальну суму 214 281,60 грн. До зазначеного листа позивачем були долучені підписані з його сторони реєстр провізної плати, рахунок-фактуру № ВУ-СФ-0000095 від 27.02.2015 та акт № ВУ-ОУ-0000013 на відшкодування транспортних послуг;
- 15.05.2015 відповідач листом № 22-06/3-1395 відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на перевезення вугілля з огляду на те, що компенсація витрат на оплату залізничного тарифу постачальникам вугільної продукції, які не підпадають під умови договору поставки вугілля № 111/1-07 від 17.07.2014, не передбачена.
Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами спору договір про відшкодування витрат підприємства на сплату залізничного тарифу за перевезення не укладався, а лист товариства № 06-06/6233 від 31.12.2014 не є правочином, укладеним у спрощений спосіб так як не містить всіх необхідних умов для даного виду договору.
Проте погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.
Загальний порядок укладення господарських договорів визначений статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно частини першої якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 207 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Сервіси для юристів