ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2016 року Справа № 905/3282/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Білошкап О.В.., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростеньпостач" Терещука О.В.
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016
у справі№ 905/3282/15 господарського суду Донецької областіза позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Коростеньпостач" Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" про стягнення в судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ " Коростеньпостач"Виговський С.С.ПАТ "Донецькгірмаш" Дробот Н.В.В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростеньпостач" (далі - ТОВ "Коростеньпостач") в особі ліквідатора арбітражного керуючого Терещук О.В. звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" (далі - ПАТ "Донецькгірмаш") про стягнення боргу, посилаючись на заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору №КП-2 від 16.12.2005.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.01.2016 (суддя Подколізна Л.Д.) позовні вимоги ТОВ "Коростеньпостач" до ПАТ "Донецькгірмаш" про стягнення задоволено повністю, стягнено з ПАТ "Донецькгірмаш" на користь ТОВ "Коростеньпостач" заборгованість у розмірі 900000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 (колегія суддів: Чернота Л.Ф., Радіонова О.О., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про яку заявлено відповідачем. Клопотання про неможливість надання заяви про сплив позовної давності, суд визнав обґрунтованим з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання у першій інстанції, у зв'язку з чим можливість заявити про застосування позовної давності відповідачем у суді першої інстанції була відсутня.
ТОВ "Коростеньпостач" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016, рішення господарського суду Донецької області від 11.01.2016 залишити в силі, розподілити судові витрати.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До вимог, пов'язаних зі стягненням заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, застосовується загальна позовна давність.
Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.
За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2005 між ТОВ "Коростеньпостач" та ПАТ "Донецькгірмаш" укладено договір №КП-2, за умовами якого позивач поставив відповідачу продукцію згідно специфікації. Відповідно до специфікації (яка є невід'ємною частиною договору), термін оплати складає 60 днів з моменту підписання договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач поставив 29.12.2005 відповідачу продукцію на загальну суму 27815424,00 грн., а відповідач її прийняв, що підтверджується видатковою накладною та актом приймання-передачі. Відповідач сплатив частину суми заборгованості у розмірі 15607080,00 грн. З урахуванням дати підписання договору/специфікації, а саме 16.12.2005, 60-ти денний строк для виконання зобов'язання по оплаті сплив 14.02.2006. Втім, в подальшому відповідач здійснив оплату за поставлену продукцію частинами, а останній платіж на суму 3239080,00 грн. перераховано 14.02.2007.
Таким чином, право вимоги заборгованості у позивача виникло зі спливом 60-ти денного терміну - 14.02.2006, але враховуючи його переривання у зв'язку з частковою оплатою боргу - 14.02.2007, позивач мав звернутися до суду з позовом про сплату заборгованості за договором №КП-2 до 15.02.2010.
Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що право позивача порушено, оскільки має місце заборгованість за договором №КП-2, водночас ПАТ "Донецькгірмаш" подано до суду апеляційної інстанції заяву про застосування позовної давності, строк позовної давності пропущено позивачем без поважних причин. Крім того, позивачем подано клопотання про неможливість надання заяви про застосування позовної давності у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 роз`яснено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.
Сервіси для юристів