Постанова ВГСУ від 16.10.2014 року у справі №б24/029-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № Б24/029-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на ухвалу у справі господарського судуКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року № Б24/029-11 Київської області

за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні системи" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудлізинг"про визнання банкрутомПредставники сторін у судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 20.05.2011 року визнано конкурсними кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг": Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні системи" з вимогами в розмірі 455243,67 грн. та фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 з вимогами в розмірі 209197,19 грн. Призначено у справі № Б24/029-11 розпорядником майна боржника арбітражного керуючого арбітражного керуючого Мілютіну Ліну Василівну (ліцензія серія НОМЕР_1 від 05 листопада 2009). Зобов'язано заявників за їх рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, розпорядника майна надати на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та призначено попереднє засідання.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та припинити провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року у справі №Б24/029-11 (у складі головуючого судді Копитової О.С., суддів Остапенка О.М, Сотнікова С.В.) відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу з доданими документами повернуто скаржнику без розгляду.

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема ст. 53, 91, 93 ГПК України, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року у даній справі та направити справу до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги до провадження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувану у апеляційному порядку ухвалу винесено господарським судом Київської області 20.05.2011, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області лише 03.09.2014 року, тобто, більше ніж через три роки з дня винесення оскаржуваної ухвали, і відповідно з порушенням строку на апеляційне оскарження.

За приписами ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

В прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_4 просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали господарського суду Київської області та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, проте, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, про причини пропуску строку заявником, у апеляційній скарзі не зазначено.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що ухвалою попереднього судового засідання господарського суду Київської області від 25.05.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг", у тому числі і фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Зазначена ухвала направлена на адресу заявника, про що свідчить відмітка на її зворотному боці від 06.06.2012 року.

Із наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що заявник, принаймні, з моменту отримання ухвали попереднього судового засідання від 25.05.2012 року, не був позбавлений права оскаржити ухвалу підготовчого судового засідання, в установленому законом порядку та строки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що останнім не доведено належними та допустимими доказами, що у скаржника існували об'єктивно непереборні, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставини для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою. Враховуючи той факт, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є кредитором боржника, визнаним в судовому порядку, отже про прийняття господарським судом Київської області ухвали підготовчого засідання заявнику було відомо.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали Київського апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Як встановив апеляційний господарський суд та підтверджено матеріалами справи, заявник апеляційної скарги не був позбавлений можливості звернутись з апеляційною скаргою, оскільки про існування оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 20.05.2011 року заявнику стало відомо, зокрема, з дати отримання ухвали попереднього засідання у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що лише факт подання заявником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги з огляду на приписи ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.