ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2014 року Справа № 922/2407/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.,
суддів Данилової Т.Б., Шаргала В.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Дюміна А.О. дов №2102 від 26.09.2014;
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2014
у справі №922/2407/14 Господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК"
до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря"
про стягнення 1 591 786,30 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" про стягнення 1394830,80 грн. боргу за поставлений за укладеним між сторонами договором товар, 81524,84 грн. пені, 20392,35 грн. - 3% річних, 95038,31 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.06.2014 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 (судді: Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1394830,80 грн. заборгованості, 81524,84 грн. пені, 20392,35 грн. - 3% річних, 95038,31 грн. інфляційних витрат, а також 31835,73 грн. судового збору.
Судові рішення мотивовані посиланням на норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст.ст. 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України та на встановлення факту існування заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що позивач виконав своє зобов'язання з поставки товару не належним чином, а саме: в порушення умов договору не передав на товар необхідні товаросупровідні документи (ст. 662 ЦК України, ч.4 ст.268 ГК України), зокрема сертифікати якості та відповідності.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (відповідачем) укладено договір поставки товару №10.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, постачальник (позивач) приймає на себе зобов'язання передати товар в обумовлені строки, відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору і в яких визначається кількість, ціна та асортимент товару, а покупець (відповідач) зобов'язаний прийняти та оплатити його вартість згідно з умовами даного Договору.
Пунктом 4.3 договору передбачено порядок оплати, а саме: кожна узгоджена в специфікації партія товару оплачується покупцем протягом 60 календарних днів з дати її поставки.
Пунктом 5.5 договору передбачено обов'язок покупця в разі порушення строків розрахунків на вимогу продавця сплатити пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, що діють в період прострочення, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.
На виконання умов договору відповідно до погоджених специфікацій позивач у жовтні-листопаді 2013 року поставив відповідачеві товар (підшипники) на суму 1394830,80 грн., який останній не оплатив. При цьому отримання вказаного товару відповідачем не заперечується.
На вказану суму боргу позивачем було нараховано 81524,84 грн. пені, 20392,35 грн. - 3% річних, 95038,31 грн. - інфляційних втрат. Розрахунки вказаних сум визнані судами попередніх інстанцій правильними.
З урахуванням встановлених обставин щодо факту існування заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар та норм ст.ст. 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Сервіси для юристів